Сом торакатум (Megalechis thoracata)

Опис

Мало який акваріум обходиться без сомиків. У більшості випадків вони живуть у придонних прошарках води, «оживляючи» нижню частину акваріума. Але головна їх цінність у тому, що вони справжні «санітари» акваріума, бо доїдають залишки корму, що залишився від інших риб, і тим самим допомагають підтримувати чистоту в акваріумі. Торакатум – один із найпопулярніших декоративних сомиків.

Загальні відомості

Сом торакатум (Megalechis thoracata) – прісноводна риба із родини панцирних сомів. Після першого наукового опису, зробленого французьким науковцем Ахіллом Валенсіннсом у 1840 році, рибка була віднесена до роду Hoplosternum, проте у наш час переміщена у рід Megalechis. Назву роду можна перекласти з давньогрецької як «гігантська риба змія». Тут знайшли відображення практично циліндрична форма тіла торакатума та чималий розмір (близько 15 см). Часто можна зустріти таке написання назви: «тАракатум». Але все-таки правильна форма – «торакатум» (від видового епітета «thoracata», який можна перекласти як «панцир»).

Як і в інших панцирних сомів, тіло цих рибок вкрите кількома рядами кісткових пластинок. Вони необхідні торакатуму для захисту від ворогів. Сомикам властиве кишкове дихання: в умовах нестачі кисню торакатуми спливають на поверхню і роблять над поверхнею води ковток повітря, яке потім засвоюється у спеціальному відділі кишківника.

Серед основних привабливих якостей можна виділити: красиву зовнішність, невибагливість у триманні та спокійний характер. Цю рибку можна рекомендувати як новачкам, так і досвідченим любителям акваріумістики.

Зовнішній вигляд

Тіло торакатума подовжене, валькувате. Збоку покрите двома рядами кісткових пластин, які сходяться до середини. Звичайний розмір рибок – близько 12 см. Голова трохи сплощена, потужна. Ротовий отвір направлений донизу. Біля рота розташовуються дві пари чутливих вусів: верхньощелепні спрямовані донизу, а нижньощелепні – уперед.

Спинний плавник невеликий, закруглений. Грудні плавники трикутні у статевозрілих самців і овальні у самок і молоді. Помітний невеликий жировий плавник. Хвіст трикутної форми, зазвичай темного кольору.

Основний колір тіла – коричневий. У молодих він світліший, у дорослих риб темнішає. По всьому тілі розкидані невеликі темні плями неправильної форми. Черевце майже біле. Існує альбіносна форма з молочним забарвленням і темними плямами на тілі.

Тривалість життя в акваріумі складає 8-10 років.

Ареал проживання

Сом торакатум широко поширений на території Центральної та Південної Америки. Його можна зустріти у басейнах Амазонки, Оріноко, Ріо-Негро тощо.

Характерний для торакатума біотоп – невеликий прісноводний струмок або густо заросла рослинністю заводь із слабкою течією. Нетривалу посуху торакатуми здатні переживати, зарившись у мул на глибину до 25 см.

Догляд і утримання

Торакатуми – зграйні рибки, тому тримати їх необхідно групами з 3-6 особин. Бажано, щоб на одного сомика припадало не менше 40 літрів води. Обов’язкова наявність кришки.

У якості ґрунту підійде великофракційний пісок і дрібна галька. Риби ведуть придонний спосіб життя і постійно копаються у ґрунті в пошуках корму. Не забудьте забезпечити достатню кількість укриттів із каміння, натуральних корчів і гротів.

З рослин найкраще підійдуть види з потужною кореневою системою – криптокорини, анубіаси тощо. До зелені торакатуми абсолютно байдужі. Але, зважаючи на їх любов до постійного перекопування ґрунту, слабо закріплені рослини будуть постійно спливати. Корисно висадити на поверхню води плаваючі види (річчія, пістія тощо), аби приглушити освітлення.

Акваріум необхідно обладнати продуктивним фільтром і компресором, адже рибки люблять чисту та насичену киснем воду. Обов’язково треба забезпечити рибкам постійний доступ до поверхні води, адже навіть у добре аерованому акваріумі торакатуми будуть періодично спливати для ковтка атмосферного повітря. Освітлення акваріума має бути помірним. Раз на тиждень необхідно підмінювати 20% води, щоб не допустити накопичення шкідливих азотистих сполук.

Оптимальні параметри води для утримання: Т=22-28°С, pH=6.0-8.0, GH=5-20.

Сумісність

Торакатуми – миролюбні сомики, добре уживаються з переважною більшістю декоративних акваріумних риб. У природному середовищі рибка віддає перевагу сутінкам, проте в умовах акваріума проявляє активність у будь-який час доби.

Конфлікти з сусідами можуть виникати лише при порушенні умов утримання. Якщо об’єм акваріума надто малий, дорослі особини можуть переслідувати представників дрібних видів. Під час нересту агресія підвищується аж до того, що домінуючий самець може вбити інших самців.

Добрими співмешканцями для торакатума стануть скалярії, барбуси, тетри, райдужниці, великі живородки, невеликі цихліди. Не рекомендується поєднувати з іншими придонними видами, наприклад, боціями – між ними можуть виникнути конфлікти через територію. Утримувати торакатума з великими хижими видами також не варто.

Годування

Торакатуми – всеїдні рибки, у природі зазвичай харчуються різними донними ракоподібними, личинками комах, детритом і рослинними залишками.

Не рекомендується годувати сомиків живим або замороженим кормом, бо він не збалансований і може занести до акваріума інфекцію. В умовах акваріумного проживання найкраще підійдуть спеціалізовані якісні сухі корми для донних риб. Вони мають форму таблеток або вейферсів і відразу опускаються на дно, де ними ласують сомики.

Не варто забувати, що при триманні у загальному акваріумі сомики відмінно поїдають залишки корму, що не доїли інші рибки.

А урізноманітнити раціон ваших вихованців допоможуть ласощі. Це кормові організми (мотиль, артемія тощо). Вони точно припадуть до смаку вашим сомикам.

Розмноження та розведення

Розмноження торакатума – процес захоплюючий, він відбувається не так, як у інших сомиків. Для збереження ікри самець будує гніздо з бульбашок, аналогічне гнізду лабіринтових риб (півники, гурамі тощо). За певних умов нерест може відбуватися навіть у загальному акваріумі, але в даному випадку ризикують постраждати співмешканці сомиків, адже самці торакатума дуже ревно охороняють гніздо.

Найкраще організувати окремий нерестовий акваріум об’ємом від 60 літрів з піщаним ґрунтом і дрібними рослинами. З обладнання знадобиться нагрівач і малопотужний фільтр. Відрізнити самця можна за червоно-помаранчевим першим променем грудних плавників. У самок округліше черевце.

Пара виробників висаджується до нерестового акваріума. Для стимуляції ікрометання необхідно спочатку на 1-5 °С знизити температуру, а потім повільно підвищити її до 25-27 °С, робити часті підміни м’якою водою (бажана KH=2). Рівень води встановлюється близько 15-20 см. Так ми зімітуємо початок сезону дощів, коли рибки починають нереститись у природі.

Якщо умови підходять для нересту, самець починає будувати гніздо. Щоб він міг закріпити гніздо, в акваріум слід покласти широкий листок водяної рослини чи шматочок пінопласту. Нерест зазвичай відбувається вдень ще до завершення будівництва, після чого самець збирає ікру до гнізда, проганяє самку і завершує свою роботу. Самочку потрібно відразу відсадити, щоб агресивний самець її не забив.

Ікринки у торакатума біло-жовті, їх кількість може досягати 500-1000 штук. Інкубація триває близько двох діб. Личинки, що вилупилися, мають розмір близько 6 мм. Самостійно плавати починають на другу добу, ховаються у темних укриттях. Після появи перших личинок самця необхідно видалити з нерестовика, оскільки відомі випадки поїдання батьком власного потомства. Іноді гніздо з ікрою переносять до іншого акваріума з допомогою блюдця. При цьому у воду слід додати протигрибкові препарати.

Ростуть мальки швидко (хоча і нерівномірно) і вже за 2 місяці після вилуплення можуть досягати розміру 2-4 см. Статева зрілість настає у віці 8-14 місяців.