Скалярія Чорна Блек Хост Піной (Pterophyllum scalare Black Pinoy)

Опис

Селекційні форми скалярій анітрохи не менш популярні, ніж рибки природного забарвлення. Рибки з нехарактерним кольором луски – наслідок багаторічної роботи селекціонерів, які проводять велику кількість схрещувань і відбір за потрібною ознакою. Оксамитово-чорна порода скалярії була виведена лише півстоліття тому, але стала однією з найпоширеніших серед любителів акваріумістики.

Загальні відомості

Скалярія чорна – селекційна форма звичайної скалярії (Pterophyllum scalare). Характеризується насиченим чорним забарвленням тіла. За цей колір відповідальні гени, які у природних особин відповідають за фарбування темних смуг на тілі. Перші мутації цього гена виявили у Європі у 1953 році. Подальша робота селекціонерів призвела до появи добре відомої чорної форми скалярії, яку ще називають «чорною скалярією Людвіга» за прізвищем творців породи – Джулії та Фреда Людвігів, які вперше повідомили про набуту форму у 1957 році.

Чорні скалярії ефектно виглядають у акваріумах. Чорний колір символізує суворість, авторитет, вагомість. Тому саме скалярій такого кольору можна часто зустріти в офісних акваріумах. Акваріумістам, що обирають чорний колір, зазвичай властива підприємливість, сміливість, уміння боротися з труднощами.

Зовнішній вигляд

За формою тіла чорні скалярії нічим не відрізняються від своїх родичів. Воно також сильно стисле з боків і дуже нагадує напівмісяць. Спинний і анальний плавники рибки загострені та витягнуті. Крайні промені хвостового плавника мають форму довгих ниток, аналогічної форми і черевні плавники.

Довжина тіла чорних скалярій становить близько 15 см, а розмах плавників може досягати 25 см.

Головна особливість цієї форми – інтенсивно чорне забарвлення тіла. Найкращі представники, що відповідають стандартам породи, пофарбовані однотонно, без світлих ділянок. Статевий диморфізм виражений слабко: самці зазвичай більші й мають опукліший лоб.

Тривалість життя у належних умовах складає 10-15 років.

Ареал проживання

Чорна скалярія є селекційним видом і не зустрічається у природному середовищі. Вона була отримана шляхом численних схрещувань і відбору найкрасивіших та найпродуктивніших особин.

Батьківська форма – звичайна скалярія – мешкає у Південній Америці, у басейнах річок Амазонка й Оріноко. Віддає перевагу теплим протокам з густими чагарниками водяної рослинності.

Догляд і утримання

Оптимальний об’єм акваріума для утримання чорних скалярій починається від 100 літрів на пару. Але селити рибок краще невеликими зграйками від 6 особин. Скалярії воліють триматися на середніх глибинах.

Найкраще чорні скалярії виглядають у акваріумах, оформлених у природному стилі. На дно вкладається пісок або дрібна галька, яка підходить для вирощування живих рослин. Доречними будуть також натуральне каміння та корчі. Уздовж стінок акваріума необхідно висадити якнайбільше живих рослин – вони не лише стануть хорошим прихистком для рибок, але й покращать якість води в акваріумі. Можна використати ехінодоруси, анубіаси, криптокорини, бакопу, валіснерію, людвігію й інші популярні види. Не забудьте залишити відкритий простір для плавання цих величних рибок.

Важливо забезпечити чорним скаляріям чисту, багату на кисень воду, для чого знадобиться продуктивний зовнішній фільтр і компресор. Скалярії – теплолюбні рибки, тому температуру краще підтримувати за допомогою терморегулятора на рівні не менше 24°С. Освітлення підбирається залежно від потреб рослин, що вирощуються, а скалярії добре переносять яскраве світло.

Щотижня необхідно підмінювати до 20% від об`єму води в акваріумі.

Оптимальні параметри води для утримання: Т=24-26°С, pH=6.5-7.5, GH=5-15.

Сумісність

Чорна скалярія належить до спокійних і миролюбних рибок. Але не варто забувати, що скалярії все ж таки хижаки, й у природі полюють на мальків інших риб. Тому для спільного утримання не варто обирати види, розмір яких у дорослому віці не перевищує кількох сантиметрів. Крім того, скалярії стають агресивними під час нересту та відганяють від кладки будь-яких чужинців.

Для утримання скалярій у загальному акваріумі добре підійдуть великі живородні рибки – молінезії, мечоносці; лабіринтові – гурамі, ляліуси; сомики – коридораси, торакатуми, анциструси. Можна підселити скалярій і до райдужниць.

Поганими сусідами стануть барбуси, які можуть обкушувати скаляріям ниткоподібні грудні плавники. Постраждати чорні скалярії можуть також від агресивних великих цихлід. Варто виключити утримання цього різновиду із золотими рибками. По-перше, цим видам потрібні зовсім різні температурні умови, по-друге, скалярії будуть не проти обкусати плавники повільних короткотілих порід золотих.

У якості сусідів скаляріям не підійдуть зовсім дрібні харацинові, які можуть стати їхньою жертвою, хоча зграйки великих тетр або мінорів часто добре уживаються зі скаляріями.

Годування скалярії чорної

Ідеальним вибором для годування скалярій у домашніх акваріумах стануть якісні сухі корми. У природі скалярії віддають перевагу білковій їжі, але не проти пощипати й ніжні частини зелених рослин. Чим різноманітніший буде раціон скалярій, тим краще почуватимуться рибки.

Чорні скалярії воліють харчуватися на поверхні води, рідше на середніх глибинах акваріума. Враховуючи ці потреби, для годування чорних скалярій добре підійдуть наступні сухі корми – універсальний корм у вигляді пластівців для всіх видів тропічних риб, корм у вигляді чіпсів для будь-яких видів тропічних риб. Для різноманітності дуже корисно ввести до раціону натуральні ласощі – це традиційні кормові організми (мотиль, дафнія, артемія, криль), які точно припадуть до смаку вашим вихованцям.

Скалярій необхідно годувати кілька разів на день такою порцією корму, яку рибка з’їсть за кілька хвилин.

Розмноження та розведення

Розведення скалярій можливе як у загальному, так і в окремому акваріумі, але другий варіант буде правильніший. З настанням статевої зрілості скалярії розбиваються на пари. Для розмноження знадобиться нерестова ємність об`ємом щонайменше 80 літрів. У неї необхідно посадити кілька кущів широколистих рослин (ехінодоруси, криптокорини), які стануть чудовим субстратом для ікри.

Стимулом до нересту стає поступове підвищення температури до 28-30°С. Спочатку батьки очищають майбутній майданчик для ікри, потім приступають до нересту. Самка відкладає на лист рослин або інший субстрат ікринки, а самець згодом їх запліднює.

Скалярії – турботливі батьки. І самець, і самка стежать за ікрою, обмахують її плавниками, поїдають загиблі ікринки. Поява личинок відбувається через три дні після нересту, але найближчий тиждень вони харчуються завдяки жовтковому мішку, після чого переходять до самостійного плавання та годування. Батьки оберігають потомство та «вигулюють» його.

Підрослих мальків пересаджують у просторішу ємність і сортують. Статева зрілість настає у віці 10-12 місяців.