Поліптерус сенегальський (Polypterus senegalus)

Опис

Сенегальського поліптеруса називають також рибкою-драконом через характерні численні шипи на спинному плавнику. Але не лише зовнішній вигляд дозволяє носити йому таке горде ім’я. Поліптеруси – одні з найдавніших риб на Землі. Їхні предки з’явилися на планеті десятки мільйонів років тому. Але, що найдивовижніше – за такий довгий термін рибки практично не змінили свого вигляду. Тому зараз ми маємо можливість спостерігати та утримувати в домашніх акваріумах справжню «живу копалину». Про те, як правильно доглядати його, ми розповімо в нашій статті.

Загальні відомості

Поліптерус сенегальський (Polypterus senegalus), або сенегальський багатопер – променева риба з сімейства багатоперових. В даний час зустрічається на Африканському континенті. Є найпоширенішим у акваріумістиці представником роду.

Це дуже цікавий вигляд, зовсім не схожий на інших представників класу. Відразу впадають у вічі угреподібна форма тіла і незвичайні плавці. Все тіло побудовано таким чином, щоб допомогти поліптерусу вижити в непростих тропічних умовах, де проблема пересихання водойм стоїть дуже гостро. До цього часу у цих рибок збереглися ознаки, властиві найдавнішим представникам класу. Наприклад, скелет складається з хрящів, а не кісток, як у більшості сучасних риб. Луска найдавнішого, ганоїдного типу має форму ромба. Кожна луска просочена міцною речовиною ганоїном, який робить її міцнішим, що допомагає у захисті від природних ворогів.

Поліптерус сенегальський не змінював свого вигляду мільйони років. Перші представники роду поліптерусів (Polypterus sp.) з’явилися на нашій планеті у крейдяний період (близько 60 млн років тому). На давню історію цих риб вказує архаїчна будова скелету – він складається не з кісток, а з хрящів (як у акул і скатів).

Поліптеруси, або багатопері – дводихаючі риби. Їх видозмінений у процесі еволюції плавальний міхур дуже нагадує легені, він дозволяє використовувати для дихання атмосферне повітря. Завдяки цьому пристосуванню рибки отримали можливість переповзати з висихаючих водойм у більш повноводні. Щоб вижити багатопер просто зариваються у вологий мул або пісок до настання сприятливих умов. Також рибка може долати невеликі відстані до найближчого джерела води, використовуючи для руху грудні плавці.

Ще однією цікавою особливістю поліптерусів, яка говорить про їх стародавнє походження, є наявність так званої ганоїдної луски. Її відмінна риса – наявність у складі особливої тканини – ганоїна – яка за міцністю поступається лише емалі зуба.

За типом харчування поліпетерус сенегальський є засадним хижаком. Основну активність рибки виявляють ночами.

Зовнішній вигляд

Дуже часто поліптерусів називають рибою-драконом за його вугроподібне тіло та безліч шипів на спинному плавнику (до 18 штук). У природі окремі особини можуть досягати довжини 70 см, але в акваріумах рідко виростають довше 40 см.

Тіло вкрите міцною ромбоподібною лускою, хвостовий плавник має овальну форму, черевні плавники зміщені до задньої частини тіла. Грудні плавники – м’ясисті. Рот великий, очі слабкі, а ось ніздрі розвинені добре, тому на полюванні поліптерус покладається на нюх. Статевий диморфізм не виражений.

Ареал проживання

Батьківщина багатоперів – Африка. Їх можна зустріти у верхів’ях Нілу та у басейні Конго, а також у численних озерах і болотах західної й екваторіальної Африки. Після завершення розливу річок їх нерідко знаходять у пересихаючих калюжах і канавах.

Через необхідність постійно ковтати повітря поліптеруси віддають перевагу поселенню на мілководді. Живуть переважно у каламутній, повільній воді, тому мають добре розвинений нюх, що дозволяє орієнтуватися у просторі. Рибка – типовий засідковий хижак: багатоперий чатує на свою здобич у густих заростях і, коли жертва до нього наближається, хапає її різким випадом.

Види поліптерусів

Поліптерус сенегальський

Найпоширеніший і найпопулярніший представник роду. Виростає до 40 см у довжину. Спинний плавник має 8-12 окремих шипів. Пересувається за допомогою м’ясистих грудних плавників. Спина дорослих особин забарвлена у рівномірний оливковий колір, черево і боки – білі без вкраплень. Молоді особини мають на боках три темні поздовжні смужки, що зникають при виростанні рибки. Мінімальний об’єм акваріума для утримання – 200 л. Обов’язково має бути щільна кришка, щоб рибки не повтікали. Розмноження у домашніх акваріумах важкувате.

Поліптерус Ендліхера (Тигровий)

Довжина тіла тигрового багатопера може досягати 50 см. Тіло сплощене по вертикалі. Спинний плавник представлений рядом роздільних гребенів, що робить його схожим на стародавнього ящера. М’ясисті грудні плавники сильно розвинені, вони є органом пересування. Рот верхній, має характерну «посмішку». Тіло коричневого кольору з темними вертикальними смужками неправильної форми, за що вид і отримав свою другу назву. На голові та плавниках є дрібні плями чорного кольору. Для утримання знадобиться акваріум від 360 літрів з великою кількістю укриттів.

Поліптерус Дельгезі

Відносно дрібний вид, максимальна довжина становить близько 35 см. Тіло світло-оливкове з темними плямами довільної форми. Черевце жовтувате. Спинний плавник складається з 8-10 променів. Відмінною особливістю є загострений хвостовий плавник. Самці забарвлені яскравіше за самок.

Поліптерус орнатипініс (конголезький)

Поліптерус орнатипініс, або багатопер строкатий, – один із найкрасивіших акваріумних дводихаючих. Його назва повністю відображає особливість забарвлення. Основний колір тіла – сіро-коричневий із білими плямами, що утворюють мармуровий візерунок. Черево – біле чи жовтувате, на голові є невеликий сітчастий візерунок. На плавниках чергуються чорні та білі плями. На жаль, найяскравіше забарвлення характерне для молодих особин, з віком кольори бліднуть. Спинний плавник складається з 9-11 променів і починається відносно далеко від голови. Максимальний зареєстрований розмір – 60 см.

Строкатий багатопер, на відміну від своїх родичів, є активним хижаком. Він зазвичай переслідує свою жертву. Основу харчування складають безхребетні, але дорослі особини завдяки великому роту без труднощів полюють на риб середнього розміру. Зграй не утворюють.

Догляд і утримання

Для комфортного проживання багатоперим необхідний акваріум об’ємом не менше 200 л. Він обов’язково має бути накритий кришкою, оскільки риби схильні до втеч. З цієї ж причини необхідно максимально закрити всі щілини, передбачені для виведення шлангів або дротів обладнання. Здатність поліптерусів протискуватись у неймовірно вузькі місця просто вражає. «Ковтання» атмосферного повітря – життєво необхідна річ для багатоперів, тому між кришкою та поверхнею води завжди має бути повітряний прошарок.

Ґрунт для акваріума підійде будь-який, найкраще вибрати таку фракцію, яку буде зручно чистити, адже рибки звикли харчуватися на дні, через що залишається багато відходів. Обов’язково необхідно передбачити велику кількість укриттів, бо більшість видів активні у сутінках, вдень вони воліють перебувати у прихистках. Світло бажано приглушити. Дуже цікаво спостерігати за життям поліптерусів під спеціальними синіми лампами, що імітують місячне світло.

Для риб важлива якісна фільтрація й аерація води. Раз на тиждень необхідно підмінюватии до 20% від об’єму води в акваріумі.

Оптимальні параметри для утримання: T=24-30°C, pH=6.0-8.0, GH=5-25.

До рослин в акваріумі рибки абсолютно байдужі, тому можна висаджувати практично будь-що. Головне – добре закріпити рослини, адже активні рухи поліптерусів можуть вирвати їх із ґрунту.

За гарного догляду рибки здатні прожити в акваріумі до 15 років.

Сумісність

Незважаючи на те, що поліптерус – типовий хижак, він непогано уживається з багатьма видами риб, а часом проявляє навіть деяку «флегматичність» по відношенню до сусідів. Головна умова при підборі співмешканців – вони не повинні поміщатися багатоперу до рота.

Поліптеруси добре уживаються з іншими африканськими рибками: синодонтисами, чорними ножами, рибою-метеликом, цихлідами Великих африканських озер. Можна підселити до них відповідного розміру акулячих барбусів, гігантського гурамі, метинісів, астронотусів. Дрібні види риб у більшості випадків стануть живим кормом.

Зі своїми родичами поліптеруси також можуть уживатися. У молодому віці вони навіть воліють триматися зграйками, але з віком стають територіальними. Тому, щоб уникнути сутичок, необхідний великий об’єм акваріума і відповідна кількість укриттів.

Годування

У природі поліптеруси харчуються різноманітними безхребетними, комахами та їх личинками, черв’яками, молюсками, дрібною рибою. В умовах акваріума чудово поїдають різноманітні сухі корми. Слід враховувати, що харчуються багатопери в основному біля дна і ковтають їжу цілою.

Тому хорошим вибором для годування стануть, перш за все, тонучі таблетки для донних риб. Вони швидко опускаються на дно і мають невеликий розмір, багатопери без зусиль їх проковтнуть.

Якщо таблеток під рукою не виявиться, цих стародавніх рибок можна нагодувати тонучими гранулами. Бажано лише вибрати розмір якнайбільший, щоб поліптеруси швидко наситились.

Якщо ви щасливий власник ручного поліптеруса і він бере корм практично з рук (є й такі) чи піднімається за ним на поверхню, то сміливо можете годувати своїх вихованців плаваючими паличками для цихлід.

Режим годування багатоперів треба вибрати самостійно. Ці рибки схильні до переїдання, тому не варто захоплюватися великими порціями корму.

Розмноження та розведення

Розведення поліптерусів – процес досить копіткий і під силу лише досвідченим акваріумістам.

Зазвичай нерест припадає на середину літа і триває до середини осені. У цей час рибки показують невластиву для них поведінку: починають плавати разом, тертися один об одного, а самець покусує плавники самки. Після таких танців, які можуть тривати кілька днів, самка викидає дрібні чорні ікринки. На дно нерестовища необхідно покласти побільше моху, наприклад, яванского, – до нього приклеюватиметься ікра.

Дуже важливо не пропустити момент і вчасно прибрати мох із ікрою в окрему ємність, адже новоспечені батьки здатні швидко з нею розправитися. Дуже важливо, щоб у відсаднику з ікрою була хороша аерація. Також необхідно проводити часті, але невеликі (по 5-10%) підміни води.

З ікри з’являються личинки, які близько 8 днів харчуються з жовткового мішка. У цей час вони схожі на пуголовків, теж мають зовнішні зябра. Перший час потрібно сортувати мальків, бо особини, які випереджають своїх родичів у рості, починають обкушувати їм зябра, і ті через це гинуть.

Після досягнення малюками довжини 5 см щоденне сортування можна припинити і перейти до годування сухими кормами.