Моллінезія веліфера голуба (Poecilia velifera) імпорт

Опис

Сімейство пецілієвих, добре відоме кожному акваріумісту, не обмежується популярними рибками щодо маленьких розмірів, такими як гуппі або пецілії. Окремі представники цієї групи – справжні гіганти, порівняно з найближчими родичами.

Загальні відомості

Моллінезія веліфера (Poecilia velifera) – прісноводна та солонуватоводна променева риба з сімейства Пециліїві. Своє походження молінезія веде із Центральної Америки. Є найбільшим представником роду, адже у природі окремі особини можуть досягати довжини 15 см.

Видовий епітет «веліфера» перекладається з латини, як «несе вітрило». І тут йде пряме посилання до надзвичайно розвиненого у самців спинного плавця. Він може досягати 4,5 см завдовжки, що робить його справді схожим на вітрило. Тому рибку нерідко називають вітрильною моллінезією. Особливо великим та яскравим плавець виглядає під час шлюбних ігор, коли самці демонструють його у всій красі. Щоправда, подібний розмір зумовлює і деякі особливості змісту, про які ми поговоримо у відповідному розділі.

Моллінезія веліфера – дуже активні рибки, що вимагають просторих акваріумів. Вони здатні переносити невелике підвищення солоності води. Характерною ознакою представників сімейства є яйцеживонародження, тобто самки не відкладають ікру, як і багато інших рибок, а «народжують» повністю сформованого малька, адже стадія інкубації ікри відбувається всередині тіла самки.

На жаль, природні популяції моллінезії веліфера знаходяться у вразливому становищі, при недостатньому вивченні та відсутності контролю чисельності вид може зникнути з дикої природи.

Зовнішній вигляд

Тіло у моллінезії веліфера потужне та подовжене. Хвостове стебло практично не звужується. На голові розташовуються великі очі і невеликий рот, піднятий нагору, щоб зручніше було вистачати їжу з поверхні. Хвостовий плавець може бути округлим, якщо йдеться про природну форму, і ліроподібним (у селекційних форм). Причому в останніх крайні хвостові промені можуть бути витягнутими.

Головна гордість моллінезії веліфера – це спинний плавець, який у чоловічих особин надзвичайно розвинений. Відомі особини, у яких він досягав близько 4 см заввишки. Форма його також може відрізнятись. У «класичному» варіанті це довгий практично прямокутний плавець, але також може зустрічатися трапецієподібний або майже квадратний.

В акваріумі розмір дорослих самок може досягати 15 см, самці зазвичай на кілька сантиметрів менше. Статевий диморфізм у моллінезії Велифер яскраво виражений. Головною відмінністю самця від самки є наявність видозмінного анального плавця (гоноподія), що має форму жолоба. За допомогою нього самець передає свої статеві продукти у порожнину тіла самки при розмноженні.

Забарвлення природних особин моллінезії веліфера не дуже яскраве, в ньому переважають сріблясті та сірі кольори. Черевце та нижня частина голови можуть бути помаранчевими. Але завдяки роботі селекціонерів зараз можна придбати веліфер жовтих, чорних, білих, помаранчевих та змішаних кольорів. Плавці зазвичай не однотонні, а мають велику кількість блискучих плям.

Тривалість життя в акваріумі становить 5 років.

Ареал проживання

Батьківщиною моллінезії веліфера є Центральна Америка, а конкретніше півострів Юкатан. Рибки населяють більшість річок, що несуть свої води до Карибського моря. Багато хто з них пристосувався жити в гирлах, де солона вода поєднується з прісною, саме з цієї причини вітрильні моллінезії можуть спокійно переносити невелике підвищення солоності води.

Штучно рибку було завезено й у інші країни, де вона стала інвазивним виглядом. Її можна зустріти в Колумбії, Ізраїлі, Сінгапурі та на Тайвані.

Догляд та утримання

Моллінезія веліфера – велика і рухлива рибка, тому дуже важливо правильно підібрати акваріум для її утримання. На пару риб має припадати 80-100 літрів води. Бажано, щоб акваріум був витягнутий у довжину, це дозволить рибкам безпроблемно гратися у воді. Обов’язково використовуйте кришку або покривне скло: стрімкі моллінезії можуть запросто вирушити в подорож на підлогу вашої кімнати. Містять парусні моллінезії парами або невеликими гаремами (1 самець і 2 самки). Особливо це важливо за наявності в одному акваріумі кількох самців, адже допоможе уникнути сутичок між чоловічими особинами.

Як ґрунт використовуйте великий пісок або дрібну гальку, моллінезії веліфера абсолютно невибагливі до типу субстрату.

Оформити акваріум найкраще з використанням живих рослин, серед яких добре підійдуть ехінодоруси, криптокорини, амбулії, бакопи. Як укриття для мальків можна скористатися пістом, річчією, роголистником. Розміщувати рослини рекомендується вздовж стінок акваріума, залишаючи в центрі місце для вільного плавання. Бажано не створювати занадто густі чагарники, рибки можуть заплутатися у них своїми високими плавцями. При правильному годуванні моллінезії веліфери лояльно ставляться до живих рослин, лише зрідка можуть обскубти кілька ніжних пагонів. Добре виглядають в акваріумі великі натуральні камені. Не використовуйте вузькі гроти з гострими краями, щоб рибки не пошкоджували свої шикарні плавці.

Вітрильні моллінезії люблять чисту, насичену киснем воду, тому подбайте про продуктивний компресор та систему аерації. Не завадить і терморегулятор, адже представники цього виду – любителі теплої води.

Дуже важливо, щоб вода для веліфери була досить мінералізована, в м’якому та кислому середовищі вони почуваються некомфортно. Щотижня слід замінювати 20% води в акваріумі. При використанні підмін води з-під крана до того, як додати її в акваріум, залийте необхідну кількість кондиціонера. Він моментально зробить воду придатною для життя риб, видалить хлор та важкі метали, а також привнесе вітаміни та захисні колоїди.

Оптимальні параметри води для утримання: Т = 24-27 ° C, рH = 7.0-8.5, GH = 8-25.

Сумісність

У цілому нині моллінезії веліфери відрізняються миролюбним характером. Хоча нерідко можна знайти інформацію про те, що рибки нападають на сусідів і не дають їм життя. Найчастіше вітрильні моллінезії «погано» поводяться в стиснутих умовах, якщо їх утримують у занадто маленьких за обсягом акваріумах.

Кращими співмешканцям для вітрильної моллінезії стануть родичі за сімейством: мечоносці, пецілії. Можливий вміст з іншими видами молінезій, але при цьому необхідно мати на увазі, що відбуватиметься небажане схрещування рибок один з одним. Також можна розглянути як сусіди барбусів і райдужниць, але спочатку за ними обов’язково потрібно доглядати, відомі випадки, коли співмешканці покушували спинні плавці самців. У загальному акваріумі з веліферами можна завести популярних сомиків: анциструсів, коридорасів, торакатумов.

Годування

Моллінезії веліфера – всеїдні рибки, в їх раціоні обов’язково має бути їжа як тваринного, так і рослинного походження. Тривале годування тільки високобілковими продуктами (різноманітні живі та заморожені корми) рано чи пізно призведе до порушення травлення.

Найкращим вибором стануть якісні сухі корми: у формі пластівців та гранул.

Варто зазначити, що вітрильні моллінезії не проти закусити нитчастими водоростями, якщо такі є в акваріумі, чим приносять безперечну користь своїм власникам.

Розмноження та розведення

Докладати серйозних зусиль для отримання потомства від веліфера моллінезій не потрібно. Їхньою чудовою особливістю є живонародження (якщо слідувати науковим термінам – яйцеживонародження). Процес полягає в тому, що самець вводить свої статеві продукти у порожнину тіла самки. Саме там ікра запліднюється та інкубується, а на світ з’являються повністю сформовані мальки.

Статевий диморфізм у моллінезії Велифер яскраво виражений. Головні ознака чоловічої особини – наявність гоноподії (видозмінений анальний плавець), за допомогою якого відбувається спаровування рибок. Також самці мають більш скромні розміри та шикарний спинний плавець.

У шлюбний період самці моллінезії веліфера стають трохи агресивними, тому важливо, щоб на кожну чоловічу особину припадало щонайменше 2 самок.

«Вагітність» у вітрильних моллінезій триває 25-30 днів. Кількість мальків залежить від віку та стану самки, але зазвичай не перевищує 60 шт. Батьківського інстинкту рибок немає, тому виробників слід видалити з акваріума, якщо ви використовуєте нерестову ємність, або забезпечити більше укриттів в загальному акваріумі, щоб зберегти якомога більше мальків.

Новонароджені малюки мають розмір близько 5 мм і здатні самостійно харчуватися. Для них добре підійде сухий корм для мальків. Годувати мальків потрібно від 4 до 6 разів на добу. Статевої зрілості рибки досягають у віці 6-8 місяців.