Ляліус (Colisa lalia), пара

Опис

Ляліуси, що приголомшують своїм забарвленням, стануть гідною прикрасою будь-якого акваріума. А спокійний характер і доступність роблять їх хорошою рибкою як для досвідчених, так і для початківців акваріумістів.

Загальні відомості

Ляліус (Colisa lalia) – популярна акваріумна рибка, яка чудово виглядає як у видовому, так і в загальному акваріумі. Спочатку була віднесена до роду Colisa, але в наш час багато біологів схильні вважати її представником роду Trihogaster через наявність видозмінених у тонкі чутливі нитки черевних плавників (як у найближчих родичів – гурамі). Вони дозволяють рибкам орієнтуватися у каламутній воді.

Ляліуси відносяться до лабірінтових рибок. У голові в рибок знаходиться особливий орган – лабіринт, що складається з пластин, густо обплетених кровоносними судинами. Він дозволяє заковтувати і використовувати для дихання атмосферне повітря. Завдяки цьому ляліуси здатні без особливих проблем виживати у водоймах, бідних киснем, навіть таких екстремальних, як іригаційні канали і рисові поля.

Утримання в акваріумі не складе особливих труднощів, при цьому вальяжно плаваюча зграйка ляліусів завжди буде в центрі уваги.

Зовнішній вигляд

Ляліуси – відносно невеликі рибки, в акваріумі самці виростають до 7,5 см, самки трохи менше – до 6 см. Тіло стисле з боків, вузьке, плавники великі. Грудні плавники у процесі еволюції перетворилися в тонкі ниточки, що служать органом дотику.

Для ляліусів характерний яскраво виражений статевий диморфізм: самці забарвлені набагато яскравіше, спинний і анальний плавники більш загострені. Тіло у самців сріблясте, уздовж нього йдуть блакитні та червоні смуги, черевце забарвлене у фіолетовий колір. Плавці мають червону облямівку. Самки не мають такого пишного вбрання, луска у них сірувато-зелена з малопомітними смужками.

В даний час є кілька колірних варіацій ляліуса: червоні, блакитні та ін.

Ареал проживання

Відомий дослідник Френсіс Гамільтон вперше описав ляліуса в 1833 році. Історичною батьківщиною рибок є водойми Пакистану, Індії, Бангладешу. Типовий біотоп – повільно проточні струмки, рисові поля, іригаційні системи, зарослі озера. Боязкий від природи, ляліус воліє жити в місцях з густими заростями рослин, які служать природним укриттям від ворогів.

Догляд і утримання

З огляду на невеликий розмір рибок, місця для ляліусів буде потрібно не так багато. Мінімальний об’єм акваріума на пару рибок – 20 літрів. Однак для більш комфортного існування рекомендується зупинитися на ємності від 40 літрів або й більше. Акваріум необхідно встановити в тихому, спокійному місці, адже рибка дуже полохлива і не любить гучних звуків. Освітлення повинне бути інтенсивним, тоді рибки дуже яскраво «спалахують» і ще більше привертають погляд.

Наявність лабіринтового органу у ляліусів дозволяє їм обходитися без примусової аерації, а ось фільтр краще встановити, щоб вода була чистою і прозорою. Тільки не варто створювати дуже сильну течію. Ляліуси – плавці слабкі, і в сильному потоці води їм буде некомфортно.

Необхідно пам’ятати, що для процесу дихання ляліусам доводиться регулярно спливати на поверхню, щоб захопити нову порцію повітря. Тому необхідно, щоб у риб завжди був доступ до атмосферного повітря, і щоб його температура не опускалася дуже низько – це може привести до захворювань рибки.

Грунт краще вибрати темний, на ньому рибка буде виглядати яскравішою і цікавішою. В акваріумі обов’язково потрібно створити куточок з густо посадженими рослинами: ляліуси дуже люблять плавати в заростях.

Утримувати бажано невеликими групами з переважанням самок, щоб уникнути сутичок самців.

Оптимальні параметри води для утримання: T= 24-28°C, pH = 6.0-7.5, GH = 4-15.

Середня тривалість життя близько 4 років, але при гарному догляді можуть жити і довше.

Сумісність

Ляліуси прекрасно підходять для утримання в загальних акваріумах. Головне, не підсаджувати їх до великих і агресивних рибок. Сусідів необхідно підбирати близьких за темпераментом, адже занадто швидкі рибки можуть з’їдати весь корм, поки боязкий за вдачею ляліус зрозуміє, що до чого. До інших риб ляліуси ставляться дуже спокійно.

При наявності просторого акваріума хорошими співмешканцями стануть: гурамі, скалярії, спокійні барбуси, райдужниці, лабео, коридораси, анциструси. З обережністю треба підходити до утримання разом з півниками, часто між рибками розпалюються неабиякі суперечки.

Кількість самок в акваріумі завжди повинна перевищувати кількість самців. Якщо посадити риб парами, особливо активний самець здатний забити свою подругу. Тому не варто нехтувати садінням заростей живих рослин та іншими укриттями.

Годування

Основою раціону ляліусів у природі є комахи, їх личинки, мальки риб, планктон. Не гребують рибки і соковитими частинами зелених рослин.

Як і їхні найближчі родичі гурамі, ляліуси користуються цікавим способом видобутку їжі – вони здатні полювати на комах, що літають над водою. З боку процес виглядає так: рибка завмирає біля поверхні води і чекає свою здобич. Як тільки жертва буде виявлена і з’явиться у зоні досяжності, ляліус випускає струмінь води і збиває комаху.

При утриманні ляліусів у акваріумі необхідно забезпечити їх повноцінним, збалансованим і різноманітним харчуванням. При годуванні необхідно враховувати, що рот у рибок невеликий, тому корм повинен бути такого розміру, щоб рибка легко могла проковтнути його. В асортименті можна легко знайти сухий корм, який задовольнить харчові потреби ляліусів у повній мірі – корм у формі чіпсів, пластівців.

Не варто забувати також про те, що в раціоні ляліусів повинні бути присутніми рослинні компоненти. Обидва корми прекрасно кришяться у руках, це дозволяє підібрати потрібну фракцію для годування рибок будь-яких розмірів.

Годувати ляліусів необхідно кілька разів на день такою кількістю корму, котру вони зможуть повністю з’їсти за кілька хвилин.

Розмноження та розведення

Як зазначалося раніше, статеві відмінності у ляліуса дуже яскраві. Тому при бажанні зайнятися розведенням цих прекрасних риб, підібрати пару труднощів не викличе. А відносна легкість розведення дозволяє спробувати свої сили навіть початківцям акваріумістам.

Перш за все, необхідно оформити правильний нерестовик. Оптимальний об’єм для нього становить не менше 40 л води. У нерестовик до рівня 15 см наливається вода. Заливати повний акваріум немає необхідності. По-перше, невеликий рівень води додатково стимулює до нересту, а по-друге, дозволяє малькам ляліуса вижити до моменту формування лабіринтового апарату. Рибки пристосувалися жити у досить широкому діапазоні параметрів води, але в ідеалі вода повинна бути м’яка і нейтральна. У ємності обов’язково потрібно створити укриття для самки. Самці ляліусів, що готові до розмноження, дуже агресивні й можуть до смерті забити непідготовлену самку.

Рекомендується посадити в нерестовищі живі рослини. Температуру води необхідно підняти до 26-28 °С. Нерест починається з побудови гнізда. У цьому беруть участь і самка, і самець. Гніздо складається з бульбашок і скріплене частинами плаваючих рослин (річія, ряска та ін.). Окремі пари здатні звести великі гнізда, які можуть займати четверту частину поверхні води і мати висоту до 1 см. При всій удаваній крихкості, подібні гнізда досить міцні та здатні зберігати форму навіть після завершення нересту.

Після створення гнізда починаються шлюбні танці, і самець запрошує свою обраницю до нересту. Ікра відкладається прямо у воду, де осіменяється самцем і спливає на поверхню.

Новоспечений батько збирає ікринки у гніздо і ревно охороняє його. Самку в цей час краще відсадити. Перші мальки з’являються зазвичай протягом доби. Крихітна личинка проводить кілька днів у гнізді, а вже через тиждень готова пливти самостійно. В цей час незайвим буде відсадити і самця, адже молодь, що активно снує туди-сюди, може спровокувати його на поїдання потомства.

Найчастіше мальки ляліуса гинуть у перші дні після нересту через голод. Молодь можна годувати наупліями артемії, мікрочервами, інфузорією. Позитивно на розвиток та зростання рибок вплине корм TetraMin Baby. Годувати молодих риб необхідно кілька разів на день.

Важливо проводити регулярне сортування мальків за розміром. В іншому випадку більш розвинені особини спокійно поласують молодшими братами.

Переходити на дорослий пластівчастий корм можна після того, як мальок підросте до розмірів 1 см.