Килимовий елеотріс (Tateurndina ocellicauda) або павич пескар або бичок-павич

Килимовий елеотріс (Tateurndina ocellicauda) або павич пескар або бичок-павич – прісноводна променева рибка, що відноситься до сімейства Головешкові. У роді цей вид єдиний. Батьківщина килимового елеотрісу – острів Нова Гвінея.

Своєю формою тіла рибка дуже схожа на бичка, за що і отримала свою другу назву «павиній бичок», в якому відображається також надзвичайно строкате забарвлення, що нагадує розписний візерунок. Однак у цих видів існують важливі відмінності, так, грудні плавці у елеотрис не зростаються. Найбільш близьким родичем цієї рибки є поширений у багатьох річках нашої країни ротан головешка. При цьому килимовий елеотріс невибагливий за умов утримання і відрізняється мирним характером, що дозволяє рекомендувати його акваріумістам-початківцям.

Зовнішній вигляд

Килимові елеотрису не відрізняються великими розмірами: самці виростають не більше 7 см у довжину, самки близько 5 см. Спинний плавець складається з двох частин, анальний тягнеться від черевця до хвоста рибки. Хвостовий плавець цікавої форми, округлий віялоподібний, біля його основи знаходиться темна пляма. Не можна залишити без уваги дивовижне забарвлення килимового елеотрису: колір тіла блакитний з бірюзовим або жовтуватим відливом, а впоперек тягнеться безліч червоних смуг і штрихів з нерівними краями. Всі плавці мають широку жовту облямівку, а у самок анальний плавець часто по краю має чорний колір.

У килимових елеотрис досить добре виражений статевий диморфізм: жіночу і чоловічу особину легко відрізнити за формою голови. У самок вона гостріша, а у самців присутній великий надлобний валик, через що рибка виглядає трохи страхітливо.

Рибки живуть в умовах акваріума до 5 років.

Ареал проживання

Килимовий елеотріс у природі є ендеміком південно-східної частини острова Нова Гвінея. Найчастіше представників цього виду можна зустріти на мілководді повільно поточних річок, де вода добре прогрівається сонцем, у затоках і старих. Рибки вважають за краще триматися зграйками.

Догляд та утримання

Килимових елеотрис можна містити парами, але все-таки краще зупинитися на групі з 6-8 особин. Тільки в цьому випадку ви зможете побачити прояв характерних форм поведінки та спостерігати за сутичками самців. Елеотриси – умовно територіальні рибки. Вони, як правило, не люблять чужинців на своїй території і намагаються їх прогнати. Проте жорстко до місця рибки не прив’язані. Та й сутички мають виключно показовий характер і рідко закінчуються прямим зіткненням.

Об’єм акваріума, що рекомендується, – від 40 літрів. На дно укладається піщаний або дрібногальковий грунт. Килимові елеотриси досить боязкі рибки, їх можна назвати флегматиками акваріумного світу. Зате ловити їх одне задоволення, павичі бички зазвичай не зриваються з місця навіть при наближенні сачка. Слід організувати в акваріумі багато різноманітних укриттів – з корчів, гротів, каміння.

Цікавий факт: килимові елеотриси люблять вибирати собі найвужчі притулки, в які тільки зможуть пролізти. Щоб рибки відчували себе максимально комфортно і виявили своє найкраще забарвлення необхідно посадити якнайбільше живих рослин.

Килимові елеотрис люблять чисту воду, тому наявність відповідного за потужністю фільтра обов’язково. При цьому не створюйте сильної течії, адже килимові елеотриси – не найкращі плавці. Також знадобляться система аерації та терморегулятор. Щотижня обов’язково підмінюйте 20% води в акваріумі на свіжу. Це допоможе уникнути накопичення шкідливих для рибок продуктів обміну речовин. Але використовуючи воду з-під крана, будьте обережні, нерідко вона несе у собі справжні отрути, наприклад, хлор та важкі метали. Щоб убезпечити своїх вихованців і вмить зробити воду придатною для життя риб скористайтеся кондиціонером.

Оптимальні параметри води для утримання: Т = 22-26 ° С, pH = 6.5-7.5, GH = 5-10.

Сумісність

Незважаючи на деяку територіальність щодо родичів, килимовий елеотріс має достатньо спокійний і миролюбний характер, він здатний уживатися навіть з видами меншого розміру. Рибка відмінно підходить для утримання у загальному акваріумі. З іншого боку, оскільки рибки повільні, це необхідно враховувати при годівлі і стежити за тим, щоб спритніші сусіди не поїдали весь корм, залишаючи елеотрисів голодними.

Хорошими кандидатами для спільного змісту стануть райдужниці, що мешкають у подібних умовах (псевдомугіл Гертруди, іріатерина вернера, псевдомугіл паскай і інші), а також тетри, розбори, можна поселити з елеотрисами сомиков некоридорових і інших.

Маленькі креветки, такі як вишні, можуть стати видобутком елеотрисів, однак великих (Амано, скляних та інших) їм не по зубах.

Годування

Для годування килимових елеотрисів найкраще підійдуть якісні сухі корми. Слід зазначити, що спочатку елеотриси можуть відмовлятися від сухих кормів, але поступово звикають до них. Можна скласти раціон рибок на основі класичного корму в пластівцях або гранулах. Хорошим доповненням стануть також поживні ласощі. «Павлиним бичкам» обов’язково припадуть до смаку мотиль, артемія та дафнія.

Розмноження та розведення

У відповідних умовах поява потомства «павинього бичка» не змусить довго чекати. Пара зазвичай формуються природним чином, для цього необхідно поселити в акваріумі групу з 6-8 особин. Відрізнити самця килимового елеотриса від самки не складе труднощів: чоловічі особини більші, під час нересту стають дуже яскравими і у них з’являється потиличний горб. Черевце самок жовтуватого кольору. У молодих особин стать визначається за наявності у самок темної окантовки анального плавця, яка зазвичай відсутня у самців. У період залицяння черевні плавці рибок змінюють свій колір, у самця вони стають темно-коричневими, у самки – чорними.

Нерест відбувається в печерках, тому необхідно помістити в акваріум відповідні укриття – пластикові трубки, гроти, керамічні горщики тощо. Також рекомендується висадити в акваріум живі рослини.

Дуже цікаво спостерігати за шлюбною поведінкою елеотрисів, у цей час черевце у самок стає округлим, а самець вибирає відповідну печеру і постійно знаходиться біля її входу. Коли самка наближається, самець намагається показати себе у всій красі, розправляє плавці і заманює партнерку в печеру, іноді навіть силоміць підштовхуючи її до укриття.

Самка запливає в печеру і відкладає від 30 до 200 ікринок, що прикріплюються клейкими нитками, після чого самець проганяє її і самостійно дбає про ікринки, забезпечує циркуляцію води та охороняє кладку. При цьому він не залишає печеру навіть для пошуку їжі.

Личинки з’являються приблизно протягом 24-48 годин, і самець припиняє їх доглядати. У цей період малюки особливо уразливі, тому краще помістити їх в окремий акваріум. На 2-4 день вони починають вільно плавати.

До місячного віку мальки мають розмір 15-2 см, але тіло залишається прозорим. Забарвлення починає формуватися близько 5-9 тижнів життя з появи темної плями біля основи хвостового плавця. До 3 місяців малюки набувають забарвлення дорослих особин, але вона поки що бліда, а у віці 6-8 місяців, коли досягнуть статевої зрілості, вони стають яскравими.