Кладофора кульовидна (Aegagropila linnaei)

Опис

Слово «водорості» зазвичай лякає акваріумістів, адже вони знають, що поява цих «гостей» в акваріумі не обіцяє нічого хорошого й зазвичай свідчить про порушення балансу. Однак егагропіла ліннея, або кладофора кульовидна – приємне виключення з правил.

Загальні відомості

Кладофора кульовидна (Aegagropila linnaei) – вид зелених водоростей із сімейства кладофорових. Вона являє собою дуже красиву кулясту колонію водоростей, яка не принесе жодної шкоди і прикрасить акваріум. Одразу попередимо, що це сімейство включає й ряд нитчастих зелених водоростей, яких дуже важко позбутися, якщо вони з’являються в акваріумі. Про способи боротьби з ними ми розповімо трохи пізніше.

Історичний ареал кладофори кульовидної включає в себе прохолодні водойми Ісландії та Японії. Але приголомшлива витривалість водоростей призвела до їх широкого поширення у багатьох річках і озерах помірних широт Північної півкулі.

Вперше вивчив і описав кладофору кульовидну великий науковець Карл Лінней. Він назвав її Conferva aegagrophilia, що означає «безлиста водорість». Після цього вид ще кілька разів змінював назву, аж поки у 2002 році йому не було присвоєно ім’я самого науковця – Aegagropila linnaei.

Коли рослина знаходиться в акваріумі, вона повільно прокачує через себе серйозні об’єми води. Тому періодично колонію (кульку) необхідно промивати від накопиченого там бруду. Завдяки такому природному біофільтру вода в акваріумі стає чистішою.

Вражає також дивовижна здатність рослини довгий час обходитись без води.

Зовнішній вигляд

Кладофора має форму правильної кулі та складається з тонких розгалужених ниток. Це дозволяє рослині легко переміщатися з течією води і здійснювати процес фотосинтезу незалежно від того, яка частина колонії повернута до світла. Дивовижно, але всередині куля також зелена. Там розташовуються сплячі хлоропласти, які почнуть працювати, якщо колонія розпадеться на частини.

У природі кладофори здатні виростати до 12-30 см. В акваріумі розмір рослини зазвичай не перевищує 6-8 см.

Ріст у неї дуже повільний – усього 4-5 мм на рік.

Утримання

Кладофора кульовидна – одна із найневибагливіших рослин. Її можна помістити в акваріум будь-якого обсягу. Форма і розмір грунту значення не мають, адже колонія не закріплюється на субстраті.

Для комфортного існування кладофори необхідно, перш за все, щоб температура води не перевищувала 20-22°С, тобто у відповідності з температурами природніх для них водойм. У дуже теплій воді колонія втрачає форму і швидко розпадається на частини. Тому ідеальним вибором стане вирощування в холодноводних акваріумах. Кладофора спокійно переносить і невелике підвищення солоності води.

Рослина адаптована для існування в умовах нестачі світла, тому освітлення має бути помірним, а самі кульки краще розміщувати на затінених ділянках, наприклад, під корчами чи під кущами широколистих рослин. Якщо світла забагато, всередині колонії можуть утворитися бульбашки кисню, через що кулька буде плавати на поверхні. Однак через деякий час вона знову опуститься на дно.

Чого дуже не любить кладофора, так це брудної води. Велика кількість органічних залишків легко осідає на поверхні колонії, тому рекомендується влаштувати в акваріумі ефективну фільтрацію і регулярно промивати рослину в чистій воді. Також добре справляються з очищенням різноманітні креветки. Проблему можуть створити й інші водорості, які часто поселяються на кульках – їх необхідно видаляти механічно.

Не всі риби сумісні з кладофорою. Деякі водні мешканці – наприклад, плекостомуси, золоті рибки, раки – здатні швидко знищити водорість.

Зовнішній вигляд кладофори безпосередньо вказує на самопочуття рослини. Скажімо, надлишок світла призводить до поблідніння кладофори. Якщо один бік пожовтів, бажано повернути його до світла.

Розмноження

Кульовидна кладофора в акваріумах розмножується вегетативно. У теплій воді колонія може розпадатися на шматочки, які необхідно перенести в окрему ємність з температурою до 20°С і помірною освітленістю. В таких умовах через 1-1,5 роки можливе утворення нових кулястих колоній. Також можна розрізати рослину ножицями. Однак, з огляду на дуже низьку швидкість росту, розмножувати кладофору не дуже доцільно, простіше придбати нову рослину.

Поява в акваріумі родичів кладофори кулястої з її ж сімейства – зелених нитчастих водоростей – небажана. Вони розвиваються дуже швидко, щільно кріпляться до субстратів і живих рослин, а ще їх надзвичайно важко вивести.

Щоб перемогти кладофору в акваріумі, необхідний комплексний підхід.

1. Механічне очищення. Коли водорості поселяються на листках рослин, можна механічно зібрати зелені нитки чи видалити сильно уражене листя. З кераміки чи пластикових декорацій кладофору краще змити водою, попередньо витягнувши ці елементи з акваріума й вимочивши в білизні.
2. Вирівнювання балансу в акваріумі. Зниження рівня фосфатів у воді часто призводить до спалаху росту водорості. Тому необхідно дотримуватися балансу внесених добрив (особливо мікроелементів). Кладофора не любить яскравого освітлення і високої концентрації вуглекислого газу. Створення оптимальних умов для вищих рослин стане гарною підмогою в боротьбі з водорістю.
3. Біологічний метод боротьби. З нитчастими водоростями допомагають впоратися деякі види риб і креветок, наприклад, популярні креветки Амано. Рекомендується завести цих корисних ракоподібних для профілактики у боротьбі з водоростями.
4. Застосування альгіцидів. Однак і в цьому випадку не можна забувати про механічний збір відмираючих водоростей, щоб не погіршити якість води.

Використання кладофори

Зазвичай кладофора використовується як декорація для акваріумного дна, а також у креветочниках – у своїй звичайній кулястій формі.

Деякі акваріумісти переводять її у «пласку» форму – акуратно надрізають ножицями і розправляють, прив’язуючи ниткою або волосінню на пласкому камені чи до корчів. Поступово утворюється досить красивий зелений острівець.

Ціна за 1 кульку (шар)