Іріатерина Вернера (Iriatherina werneri)

Опис

Серед акваріумістів рибки родом із Австралії та сусідніх островів представлені не дуже широко. Навіть на вершині популярності кількість видів ледь перевищувала кілька десятків. Однак рибки з цього регіону дуже гарні та оригінальні, а більшість ще має невеликий розмір, що дозволяє утримувати їх у нано-акваріумах, дуже популярних у наш час. Про одну з «перлин» Австралії та Нової Гвінеї і йтиметься.

Загальні відомості

Іріатерина Вернера (Iriatherina werneri) – променева рибка з сімейства Меланотенієві. Описаний вид був нещодавно, в 1974 році, за примірниками, виловленими з Нової Гвінеї. Спочатку вважалося, що іріатерина ендемічна для цієї території, поки схожу рибу не зловили у Північній Австралії. Риби трохи відрізнялися за забарвленням тіла, але дослідження показали, що це один і той же вид. Тому зараз виділяють дві популяції іріатерини Вернера – австралійську і ново-гвінейську. У перших – тіло сріблясте, а у других – зелено-коричневе. Інформація про перший успішний досвід розведення з’явилася 1983 року. Ці невеликі та полохливі рибки – одні з найбільш захоплюючих по красі. Їх практично неможливо переплутати з іншими видами декоративних риб. Якщо іріатерина відчуває стрес, її покриви бліднуть, і рибка втрачає своє привабливе забарвлення. Але при поміщенні її в домашній акваріум правильно підібрану зграю вона просто розквітає. Зачаровує і поведінка іріатерин під час нересту, шлюбні танці настільки захоплюючі, що не можна відірвати очей. Іріатерину не можна назвати дуже простою у догляді рибкою, тому цей вид рекомендується утримувати акваріумістам з досвідом.

Зовнішній вигляд

Іріатерина Вернера має досить незвичайне тіло. Воно довгасте, сплощене з обох боків із загостреним ротом, у якого випирає нижня губа. Така будова дозволяє райдужниці зіскаблювати водорості та збирати корм на листі рослин. Мабуть, головна особливість іріатерини – це її плавці. Спинний плавець складається з двох частин: закругленої передньої, що має форму вітрила, та задньої, з парою витягнутих чорних променів. Аналогічні промені є і в анального плавця. Черевні плавці невеликі, темні. Хвіст має форму ліри, прозорий, з оранжево-синіми прожилками.

Максимальний розмір дорослих самців – 5 см., самок – 4 см.

Забарвлення іріатерини Вернера описати досить складно, адже зовнішній вигляд рибки залежить від здоров’я, харчування, освітлення, положення у зграї. Під різними кутами зору та освітлення у забарвленні можна розрізнити сріблясто-рожеві, блакитно-зелені, жовто-зелені відтінки, а також поздовжні та поперечні смужки.

Тривалість життя в акваріумі складає 3-4 роки.

Ареал проживання

У природі іріатерина Вернера мешкає у провінції Папуа (Індонезія), острові Нова Гвінея та Північній Австралії. Таке широке поширення пояснюється тим, що вся ця територія в недалекому за геологічними мірками минулому була сухопутним перешийком між Євразією та Австралією і лише наприкінці останнього льодовикового періоду майже повністю опустилася під воду.

Типовий для іріатерини біотоп – це повільно поточна річка або прісноводне болото з чистою водою та густими чагарниками рослин. Рибки мешкають на глибинах до 1,5 метрів, де ховаються між рослинами та в коряжнику. Самки та молодь тримаються зграями, для розмноження до них прибиваються самці. Вилов особин з дикої природи практично припинено. Для продажу рибки надходять із спеціальних рибницьких ферм.

Догляд та утримання

Іріатерина Вернера – рибка зграйна. Рекомендується містити не менше 6 особин, при цьому на одного самця повинне доводиться 2-3 самки. Такій кількості рибок знадобиться акваріум від 40 літрів та більше. Грунт можна використовувати будь-який, що підходить для гарного росту рослин, при цьому краще зупинитися на темних відтінках. Як декор можна використовувати натуральні камені та корчі. Найважливіша частина в оформленні – густі зарості водяних рослин (валліснерія, елодея, німфеї, криптокорини, кабомба та ін.) Але висаджувати їх краще вздовж бічних та задніх стінок, залишивши рибкам простір для плавання. Дуже корисно запустити і плаваючі на поверхні води рослини (пісті, річчі), вони приглушатимуть світло. Іріатерини люблять чисту і багату на кисень воду, тому акваріум повинен бути оснащений якісним фільтром і компресором. Ось тільки течії рибки не переносять, адже в природі мешкають у майже стоячих водоймах. Раз на тиждень потрібно замінювати 20% води в акваріумі. Іріатерини – рухливі рибки, які люблять стрімко плавати по акваріуму, але за перших ознак небезпеки ховаються в чагарниках водних рослин. Віддають перевагу верхнім і середнім шарам акваріума. Вода має бути теплою та м’якою. Оптимальні параметри змісту: Т=24-26°С, pH=7, GH=2-8.

Сумісність

Ідеальним рішенням для утримання іріатерин Вернер стане видовий акваріум. Це пов’язано з тим, що рибки через невеликі розміри та природну боязкість не зможуть конкурувати за корм з більш активними сусідами. При утриманні в акваріумі кількох самців між ними спостерігатиметься постійна боротьба за владу. Проходить вона досить мирно і має виключно показовий характер: самці ганяють один одного і демонструють свої плавці. Як сусіди у загальному акваріумі добре підійдуть інші невеликі райдужниці та інші дрібні види, не схильні до обкушування плавців (даніо, неони, тетри, мирні сомики). Добре вживаються з різними видами декоративних креветок.

Годування

Природний раціон іріатерини Вернера різноманітний і включає фітопланктон, діатомові водорості, комах, що впали у воду. Важливо враховувати, що особлива будова рота дозволяє рибкам поїдати корм, що переважно впав на листя рослин і осів на стінки акваріума. До того ж, рот у райдужниць дуже маленький, це важливо враховувати при виборі відповідного корму. Спеціально для рибок із невеликим ротом особливо добре підійдуть чіпси. Вони плавають лежить на поверхні, після чого починають повільно опускатися на дно. За потребою корм легко кришиться. Хорошою альтернативою стане пластівеподібний корм. Пластівці довго тримаються на поверхні води, легко осідають на рослини та декорації, подрібнюються руками. У раціоні іріатерини повинна обов’язково бути рослинність, тому не забувайте підгодовувати рибку кормами з високим вмістом спіруліни. Побалувати ж своїх елегантних райдужниць ви можете за допомогою поживних ласощів у вигляді якісних заморожених кормів і таблетками, що приклеюються до скла.

Розмноження та розведення

Отримати потомство від іріатерини Вернера досить просто, хоча іноді можуть виникнути проблеми з вирощуванням малька. Статева відмінність у рибок помітні: самці яскравіше забарвлені і відрізняються довшими плавцями.

Самець та самка іріатерини Вернера

Для нересту знадобиться акваріум від 30 літрів, на дно якого вистилається яванський мох або інші дрібнолисті рослини. Шлюбні танці Іріатерін дуже красиві. Самець, готовий до нересту, займає ділянку акваріума поруч із рослиною та відганяє від нього інших самців. Але при появі самки він розправляє свій передній вітроподібний спинний плавець, а анальний і задній спинний здійснюють рухи, що нагадують помах крил метелика. Якщо самка відгукується на залицяння самця, то вони пліч-о-пліч рухаються до рослини, де і відбувається ікрометання. У нерестовик краще висаджувати рибок у співвідношенні: на одного самця трьох самок. Стимулом до нересту є підвищення температури до 26°С. Вода в нерестовику повинна бути жорсткіша, ніж в основному акваріумі – це підвищує виживання мальків. Після закінчення ікрометання необхідно видалити виробників, інакше ікра буде з’їдена. Мальки виклеюють через добу. Статеві відмінності стають помітними через 6 тижнів, а статева зрілість настає у віці вже трьох місяців.