Гупі (Poecilia reticulata) мікс

Опис

Важко знайти людину, яка ніколи не чула про рибку гупі (Poecilia reticulata). Це одна з найпоширеніших і найпопулярніших у світі акваріумних рибок. Для переважної більшості аматорів гупі стала першою в утриманні рибкою, а досвід догляду за нею став пропуском у великий світ акваріумістики.

Загальні відомості

Характерною особливістю гупі є яйцеживонародження. На відміну від більшості інших риб, запліднення ікри та її розвиток відбувається не у зовнішньому середовищі, а у тілі самки. В результаті на світ з’являється вже сформований мальок. Це підвищує шанси малька на виживання.

Першими рибками, що побували у космосі, стали саме гупі. Вони не лише успішно адаптувалися до життя в невагомості на борту орбітальної станції «Салют-5», а й зуміли дати потомство. Вчені генетики використовують їх для вивчення передачі спадкових ознак.

Також рибки гупі зробили світовій спільноті величезну послугу. Справа в тому, що ці рибки із задоволенням поїдають личинок малярійних комарів, тому для боротьби з цими паразитами гупі заселили у водойми багатьох країн.

Зовнішній вигляд

Гупі – це невелика рибка із сімейства Пецилієвих. Середній розмір тіла у самця становить 3 см, у самки – 6 см. Луска має вигляд ромбічної сітки, за що рибка й отримала видовий епітет від латинського «reticulum» – сітка. Для риб характерний яскраво виражений статевий диморфізм. Самки набагато більші й товщі за самців, не мають сильно розвинених вуалевих плавників і набагато скромніше пофарбовані: в основному тіло і хвіст сірі, іноді хвостовий плавник кольоровий або плямистий. Найголовніша відмітна ознака самців – наявність видозміненого анального плавника, який носить назву гоноподій. Завдяки йому самці здатні розміщувати статеві продукти безпосередньо у черевну порожнину самки, де і відбувається запліднення.

Що стосується забарвлення, то природні особи не можуть похвалитися яскравим вбранням: сіре тіло і невеликі (хоч і абсолютно унікальні за розташуванням) плями на округлому хвостовому плавнику. Це дозволяє ефективно ховатися від ворогів серед густих заростей. Зовсім інша справа – селекційні форми, яких довгий час виводять аматори і професіонали в усьому світі. Виділяють кілька стійких груп рибок у залежності від форми хвостового плавника і забарвлення тіла. Гупі можуть бути одноколірними, плямистими, з металевим блиском тощо. Неможливо перелічити всі колірні відтінки і форми гупі, які можна зустріти у продажу.

Історія появи/відкриття

Одним із перших науковців, який описав гупі, став відомий німецький зоолог Вільгельм Карл Хартвіг Петерс у 1859 році. Він дав рибці назву Poecilia reticulate, яка використовувалась до 1861 року, коли вже італійський дослідник Ф. де Філіппі вивчив отримані заспиртовані матеріали і виділив окремий рід Lebistes, а рибка отримали назву Lebistes poeciloides.

Свою другу назву «гупі» (в оригіналі «гаппі») рибка отримала на честь англійського вченого і священика Роберта Гаппі (R. Guppy), який привіз її до Англії з острова Тринідад у 1866 році. Рибки чудово перенесли місячну подорож і були представлені Робертом науковій колегії Британського музею природної історії. Він відніс їх до нового роду Girardinus, а рибку назвав на свою честь – Girardinus guppyi.

Коли ж з’ясувалося, що за сім років до цього рибка вже була описана іншим вченим, її знову перейменували, на цей раз на Lebistes reticulatus. І лише у 1963 році після великої ревізії живонароджених рибок із сімейства пецилієвих, проведеної іхтіологами Д.Е. Роузном і Р.М. Бейлі, гупі повернули колишню назву – Poecilia reticulate Peters. Проте назва «гупі» дуже міцно закріпилося за рибкою.

У сучасному світі гупі вже не виловлюють у дикій природі. Численні гібриди, отримані на спеціальних рибних фермах, продаються мільйонними партіями в усьому світу.

На світовому і державному рівнях створені стандарти порід гупі. Практично в усіх країнах існують величезні клуби любителів, які беруть участь у регулярних виставках цих чарівних риб.

У світі природних гуппи не виловлюють у дикій природі. Численні гібриди, отримані на спеціальних рибних фермах, продаються мільйонними партіями з усього світу.

Ареал проживання

Історично гупі живуть на території Центральної, півночі Південної Америки й островів Карибського басейну. Це такі країни, як Бразилія, Венесуела, Гайана, Тринідад і Тобаго. Завдяки вражаючій витривалості рибки заселили практично всі можливі прісноводні біотопи: річки, озера, канали, болота. Виявити деякі популяції вдається навіть у гирлах річок, що впадають в океан, де перемішуються прісна і солона вода.

Віддають перевагу теплим річкам з несильною течією. Живуть рибки невеликими зграйками (до 10 штук) у густих заростях рослин, куди ховаються у разі небезпеки. Плавають зазвичай біля поверхні води.

На даний час гупі – це справжній вид-космополіт. Завдяки штучній акліматизації для боротьби з личинками малярійного комара рибку можна зустріти на всіх континентах. Не останню роль зіграло й широке поширення рибки як акваріумного вихованця.

Гупі – одні з найбільш витривалих риб, вони живуть у воді з широким діапазоном параметрів і здатні виживати у вкрай екстремальних умовах. Достовірно відомо, що дикі популяції (ймовірно, випущені акваріумістами) пристосувалися жити навіть у річках великих міст, у місцях, куди зливають теплі стічні води.

Види

Серед акваріумістів, окрім великого різноманіття порід гупі виду Poecilia reticulata, дуже популярний ще один вид – Гупі Ендлера (Poecilia wingei). Ця маленька, але дуже яскрава рибка стане відмінною прикрасою акваріума. Вперше її виявили у 1937 році, але вона не одразу стала популярною й довгий час вважалася вимерлою. І лише у 1975 році Джон Ендлер склав перший повний опис виду. Рибка є ендеміком прибережних лагун Венесуели.

Гупі Ендлера мають зовсім невеликі розміри і чудово підходять для нано-акваріумів. Самці виростають до 2,5 см, самки – до 3,5 см. Жіночі особини забарвлені малопомітно, у той час як самці – строкато, усіми кольорами веселки.

Утримувати краще невеликими групами з переважанням самок. Бажано, щоб акваріум був густо засаджений рослинами. Рибки дуже рухливі, самці постійно доглядають за самками. Можуть вистрибувати з відкритих акваріумів. Як сусідів можна використовувати дрібних харацинових, даніо, расбор, коридорасів. Зазвичай живуть в акваріумі кілька років. При підвищеній температурі (близько 30°С) активно ростуть, але при цьому скорочується їх тривалість життя. Для годування чудово підходять пластівці чи дрібні гранули. Розмноження дуже просте. У середньому самка викидає від 5 до 25 мальків щомісяця. Мальки великі, здатні одразу їсти сухий корм для мальків і науплії артемії.

Породи гупі

У рибок гупі існує безліч варіацій форм і забарвлень. Породи гупі виділяються за комплексом ознак, головні з яких – забарвлення тіла, колір і форма плавників, наявність перламутрового блиску і візерунка. У деяких випадках існують «комерційні» назви, що склалися історично (наприклад, «берлінські» – напівчорні червоні, «чорний принц» – напівчорні чорні, «гвоздика» – темнокорпусна килимова червона, «кобра» – правильна назва «філігранна» тощо).

Механізми формування кольору генетично досить складні та зумовлені низкою пігментів, різне поєднання яких створює неповторне розмаїття забарвлень існуючих порід. Досі не ухвалено єдиної номенклатури назв селекційних порід цих рибок. Крім того, потомство гупі певного кольору завжди буде розщеплюватися і з’являтимуться нові кольори, що призводить до плутанини й обумовлює складність підтримки чистоти лінії.

За підтримки будь-якої лінії в акваріумі через кілька поколінь зазвичай відбувається «виродження», тобто ознаки породи можуть зникати чи зазнавати істотних змін, крім того, життєздатність риб значно погіршується. Це відбувається в результаті інбридингу, тобто близькоспорідненого схрещування. Щоб такого не відбувалося, при розведенні гупі необхідно періодично додавати нову «кров», тобто схрещувати з представниками такої ж породи, але взятій від іншого селекціонера.

Слід зазначити, що чисті лінії порід гупі можна знайти лише в акваріумах селекціонерів, адже підтримка породи вимагає значних зусиль, тривалого часу і дотримання суворих умов вирощування і відбору. У продажу зазвичай представлені гібриди різних порід, які виявляють велику різноманітність ознак.

Розглянемо найбільш популярні в акваріумістів породи гупі.

Гупі кобра (Зміїна шкіра)

Більш коректна назва цієї породи – гупі філігранна. Головна ознака – хаотично розміщені по всьому тілу плями з металевим блиском. Подібний малюнок дуже нагадує візерунок зміїної шкіри, за що порода й отримала свою назву. Усередині породи є кілька колірних різновидів: Червона кобра, Жовта (Золота) кобра, Блакитна кобра і – найпоширеніша – Зелена кобра.

Гупі килимові

Характеризуються червоно-коричневим хвостом, іноді з блискітками. Корпус має коричневе чи оранжево-жовте забарвлення. У породі виділяють також форму «гвоздика» (є червоно-срібний або рожево-срібний орнамент на хвостовому плавнику), вуалеві смарагдові (хвіст і корпус зі смарагдовим відтінком, який добре видно у відбитому світлі).

Напівчорні

Передня третина тіла срібляста, інша, включно з хвостовим плавником, – оксамитово-чорна. На хвості та спинному плавнику присутній сріблястий орнамент. Прикладом може служити: напівчорна синя, напівчорна біла (канадська), напівчорна чорна (чорний принц).

Одноколірні

Тіло рівномірно пофарбоване в один колір, іноді з металічним блиском. Приклади – Московська зелена, Московська чорна тощо.

Гупі сітчасті

Корпус у рибок сірий, по всьому тілу – сріблястий дрібний орнамент у вигляді сітки.

Догляд і утримання гупі

Зважаючи на високу витривалість гупі, існує думка, що створення хороших умов для рибки не має особливого значення. Але такий підхід докорінно невірний. Гупі, як і будь-які інші рибки, вимагають дотримання певних правил утримання. Лише у цьому випадку вихованець проживе довго, не страждатиме від хвороб, лишиться активним і не втратить своєї чудової форми.

Гупі найкраще утримувати невеликими групами від 6 шт. В акваріумі плавають на всій глибині. Рибок необхідно підбирати так, щоб на одного самця було по 2-3 самки – у цьому випадку самки будуть менше піддаватися нападкам готових до нересту самців. Для зграйки з 6-10 штук знадобиться акваріум об’ємом від 50 л. Грунт підійде будь-який, головне, щоб він був без гострих країв і бажано темного відтінку, з ним риби виглядають ефектніше. Така ж вимога й до декорацій. Це необхідно для того, щоб самці не пошкодили свої шикарні хвости. Освітлення бажано встановити яскраве: з ним гупі виглядають краще, набувають більш насиченого забарвлення. Акваріум краще накрити кришкою, адже рибки досить легко можуть вистрибнути з води й потрапити на підлогу.

Гупі добре почувається у чистій, насиченій киснем воді, головне, щоб течія від фільтра не була дуже сильною: маленьким рибкам важко протистояти сильному потоку. Оптимальна температура для утримання цієї тропічної рибки – 24-26°С, хоча існувати гупі може в діапазоні від 18 до 30°С. Від температури сильно залежить тривалість життя. Чим вищий цей показник – тим швидше йде обмін речовин, частішає розмноження, але скорочується термін життя. Якщо рибка знаходиться у нижній межі температури, то її метаболізм сповільнюється, репродуктивна функція припиняється.

Для утримання гупі підходить вода з жорсткістю 10-25°dGH і кислотністю 7-8.5. Однак параметри води – не аксіома. Якщо зміни не були надто різкі, то гупі без проблем адаптуються практично до будь-яких умов за короткий час. Для підтримки гарного самопочуття необхідні щотижневі підміни води в акваріумі (25-30%).

Гупі люблять густі зарості рослин. Надати перевагу краще дрібнолистим рослинам з ніжним листям (кушир, кабомба, людвігія тощо). Не зайве завести на поверхні води пістію чи річчію – в них дуже зручно ховатися новонародженим малькам. Дуже корисно тримати в акваріумі з гупі індійську папороть (Ceratopteris tralictroides) – вона слугує гарним біофільтром, індикатором стану води і місцем, де також можуть сховатися мальки. В акваріумі необхідно обов’язково залишити вільне місце для плавання.

Гупі здатні переносити невелике підвищення солоності в акваріумі

Селекційні форми набагато чутливіші до умов утримання, ніж «безпородні», тому контролювати оптимальні параметри води в акваріумах з красивими породами необхідно набагато суворіше. У цьому добре допоможуть акваріумні тести.

Сумісність

Гупі – дуже миролюбна рибка, вона добре уживається й мало кого здатна образити у спільному акваріумі. Зазвичай буває навпаки: вуалевий хвіст гупі діє на деяких риб, наче червона ганчірка на бика. Це необхідно враховувати при утриманні й не підсаджувати до них в акваріум активних риб на зразок барбусів чи радужниць – з високою ймовірності хвіст гупі постраждає і перестане бути настільки привабливим. Для великих цихлід гупі стануть «живим кормом».

Добрими сусідами для гупі стануть мирні рибки, подібні за розмірами: даніо, расбори, моллінезії, неони, тетри. Найголовніше – не допускати перенаселення акваріума. Необхідно враховувати, що гупі дуже швидко розмножуються, і їх чисельність може значно зрости за короткий проміжок часу. Частина малюків буде з’їдена іншими рибками, а часом і власними батьками, тому природні та штучні укриття для молоді – обов’язкові.

Годування

Загальні правила для годування будь-яких видів риб, у тому числі й гупі, наступні:

1. Корм має бути збалансованим, містити всі необхідні поживні речовини й вітаміни.
2. Годування повинне бути різноманітним, не варто зациклюватись на одному виді корму.
3. Годувати рибок слід невеликими порціями, які вони зможуть повністю з’їсти за кілька хвилин, адже не з’їдений корм буде розкладатись і підвищувати рівень азотистих з’єднань.
4. Корм потрібно підбирати в залежності від потреб рибки, розміру ротового апарату й фізіологічного стану.

Розмноження

Розведення гупі не особливо складне. Вони самі здатні чудово розмножуватися навіть у загальному акваріумі цілий рік, але для отримання максимального потомства краще влаштувати окремий нерестовик. Яскраво виражений статевий диморфізм дозволяє без труднощів відібрати пару. Статевої зрілості гупі досягають у віці 3-5 місяців.

Як було зазначено вище, гупі відноситься до яйцеживородячих рибок. Самка не відкладає ікру у воду, запліднення й розвиток ікринок відбувається у черевній порожнині матері. Це можливо завдяки наявності у самця видозміненого анального плавника – гоноподія, яким він вводить своє молочко в тіло самки. На світ з’являється вже сформований мальок (зменшена копія батьків), готовий до самостійного харчування. Іноді акваріумісти спостерігають таке явище, як народження малюків за умови, що самця в акваріумі немає. Пояснюється це тим, що самка здатна зберігати у себе статеві продукти самця тривалий час і багаторазово приносити потомство навіть за відсутності чоловічої особини. Їй достатньо хоча б деякий час побути в компанії з самцями. При селекційному розведенні гупі використовують віргінних самок, вирощених окремо від самців.

Розвиток малька в утробі матері триває близько місяця і залежить від температури навколишньої води. Кількість мальків, народжених за один раз, може відрізнятися в залежності від віку, розмірів і умов утримання самок. Деякі самки поважного віку настільки плідні, що здатні за один раз відметати до 100 мальків.

Назвати гупі турботливими батьками не можна. І самець, і самка із задоволенням поласують своїми діточками, якщо зголодніють і зуміють їх зловити. Для збереження максимальної кількості молоді необхідно готову до розмноження самку відсадити в окремий акваріум з великою кількістю дрібнолистих рослин, у яких мальки зможуть ховатися, або у спеціальний відсадник.

Момент, коли самка готова до «пологів», простежується чітко: черевце самки значно збільшується і набуває квадратної форми, пляма біля анального плавника темнішає і збільшується. Після завершення нересту самку необхідно прибрати від мальків. При народженні мальки гупі мають розмір 5-8 мм, вони дуже рухливі, постійно сновигають акваріумом у пошуках дрібних інфузорій.

Молодь гупі розвивається цілком самостійно, головне – регулярно годувати малюків поживним кормом до 4 разів на день і підтримувати оптимальні параметри води. Мальків, які досягли розміру близько 1,5 сантиметрів, можна висаджувати в акваріум до батьків. Варто зазначити, що періодично самкам необхідно влаштовувати відпочинок від розмноження.

При розведенні «чистопородних» гупі є невеликі складнощі: щойно з’являється можливість визначити стать у мальків (у віці близько одного місяця), самців необхідно відсадити в інший акваріум. Робити цю процедуру потрібно дуже ретельно, адже навіть один випадково пропущений самець може запліднити більшу частину самок. У цьому випадку буде неможливо зберегти форму плавників чи лінію кольору. Бажано, щоб у розмноженні брали участь лише найкращі за забарвленням і формою тіла особини.

Основна помилка початківців серед селекціонерів – спільне утримання кількох порід гупі в одному акваріумі. В результаті такого схрещування виходить малоцінне потомство.
Є ще одна особливість при вирощуванні молоді гупі. Мальки ростуть досить довго, але ріст молодого самця, який досяг статевої зрілості, припиняється. Найбільш швидке дозрівання самців спостерігається за температури води у 30°С, при цьому самці не відрізняються великим розміром. Якщо мальки розвиваються за температури близько 22°С, дозрівання самців затягується, але при цьому вони встигають стати більшими. Гоноподій у самців формується у віці 2-3 місяців.

Середня тривалість життя гупі в акваріумі з помірною температурою складає 3-4 роки.