Геофагус бальзані (Gymnogeophagus balzanii)

Опис

У басейнах великих річок Південної Америки можна зустріти групу риб із незвичайною поведінкою. Періодично вони набирають у рот жменю піску, а потім випускають через жабра. Збоку може здатися, що рибки їдять ґрунт. Звати цих цікавих представників цихлід геофагусами. А ось чому у них такі дивні гастрономічні уподобання, ви зможете дізнатись нижче.

Загальні відомості

Геофагуси (Geophaginae) – група променеперих риб із сімейства Цихлових. Включає в себе ряд близьких пологів, що мешкають на території Південної Америки і відрізняються великою різноманітністю за розмірами тіла, забарвленням, поведінкою.

Назва групи походить від двох грецьких слів «geos» – земля та «phagus» – поїдати. Таким чином, геофагус – це «землеїд». Латинська назва відбиває типову всім представників сімейства звичку заковтувати пісок з дна річок. Вся справа в тому, що на пісочних і мулистих галявинах живе велика кількість безхребетних – личинок комах, хробаків, молюсків. Геофагуси захоплюють їх разом із шматочком субстрату і в роті відціджують все найсмачніше, а пісок вирушає через зябра назовні.

Геофагуси дуже цінуються любителями цихлід, навіть незважаючи на те, що для утримання деяких видів потрібні акваріуми об’ємом 400-500 літрів. Вони також добре виражений батьківський інстинкт.

Зовнішній вигляд

Геофагуси мають потужне, стиснене з боків тіло. Характерною рисою є конічна голова з високо розташованими очима. На ній часто утворюється велика жирова шапка. Рот спрямований донизу, з м’ясистими губами, пристосований для поїдання їжі з дна. Плавники добре розвинені, спинний тягнеться від голови та розширюється біля хвоста. Хвостовий плавець однолопатевий, його крайні промені можуть бути подовжені. Такими ж ниткоподібними виростами закінчуються і грудні плавці.

Середній розмір геофагуса становить 10-12 см, проте трапляються й великі види, що виростають до 30 см.

Забарвлення тіла геофагусів різне. Зустрічаються види із жовто-зеленою, оливковою, блакитною та іншими квітами луски. Із загальних рис можна виділити металевий відблиск численних плям, розкиданих по тілу та плавцям, що утворюють рівні ряди. За зябрами у багатьох видів спостерігається невелика чорна пляма. Статевий диморфізм виражений слабо.

Тривалість життя в акваріумі становить до 15 років.

Ареал проживання

Геофагуси – жителі екваторіальної та тропічної частини Південної Америки. Вони зустрічаються у численних притоках великих річок – Амазонки та Оріноко. Геофагуси населяють різноманітні біотопи: їх можна відшукати як у річках зі стрімким перебігом, так і в повільно струминах з «чорною» тропічною водою, багатою гуміновими речовинами від листів і гілок, що розкладаються. Температурний режим також грає для рибок особливої ​​ролі. Окремі види легко переносять нічні зниження температури води до +10°С.

Види

Геофагус Штайндахнера (Geophagus steindachneri)

Мешкає на території сучасної Колумбії. Типовий біотоп – спокійна заплава з піщаним субстратом.

Забарвлення тіла варіює від жовтого до червоного залежно від регіону проживання. Виростає рибка до 11-15 см. Для дорослих самців характерний жировий наріст на голові. Мінімальний об’єм для утримання – 250 літрів. Віддає перевагу м’якій і слабокислій воді. Утримання гаремне: самець і кілька самок, оскільки чоловічі особини не терплять один одного. До інших рибок ставиться спокійно.

Геофагус червоноголовий (Geophagus sp. Tapajos)

Цей вид ще не має повного наукового написання, тому більше відомий під комерційною назвою геофагус червоноголовий Тапажос. Мешкають рибки в Бразилії, перші екземпляри були виловлені в річці Тапажос, звідки виникла первісна назва. Віддають перевагу «чорній» тропічній воді та помірній течії. Здатні виростати до 20-25 см.

Відмінна риса – яскрава червона пляма на голові. Плавники червоні з бірюзовими поздовжніми смужками. На боках можна розглянути ледь помітні темні смуги і часто темна пляма за зябрами. Об’єм акваріума, що рекомендується, – від 300 літрів. Палохливі цихліди, тримаються зграйками.

Геофагус альтифронс (Geophagus altifrons)

Природний ареал включає басейн річки Ріо-Негру. Рибки віддають перевагу прибережним частинам річок з чистою і прозорою водою. Максимальний розмір геофагусів альтифронс – 22 см.

Забарвлення залежить від регіону походження і може варіювати від блакитного до червоно-жовтогарячого. Статевий диморфізм не виражений. Об’єм для вмісту, що рекомендується, – не менше 500 літрів. При груповому змісті у великому акваріумі знижується рівень агресії. У стиснених умовах сильніші особини нападають на тих, хто слабший.

Геофагус альтифронс

Геофагус суринамський (Geophagus surinamensis)

У природі цей вид геофагуса можна зустріти в басейнах річок, що протікають на території Суринаму та Французької Гвіани. Мешкають біля дна, люблять повільну течію та замулені субстрати. Великі рибки, які можуть зростати до 30 см завдовжки.

Колір тіла від оливково-зеленого до перлинно-сірого із поперечними синьо-зеленими смужками. Статевий диморфізм виражений слабо. Для утримання знадобиться акваріум щонайменше 500 літрів. У таку ємність можна помістити 5-8 рибок. Відрізняються спокійним характером, агресивні лише у період нересту.

Геофагус суринамський

Геофагус бразильський (Geophagus brasiliensis)

Один із найкрасивіших геофагів, знайдений у Південній Бразилії та Уругваї. Мешкають рибки у прибережних районах та пониззі річок. Бразильського геофагуса називають ще перловою цихлідою за численні бірюзові плями на тілі. Розмір самців може досягати 25 см, самки зазвичай дрібніші – не більше 15 см.

Чоловічі особини пофарбовані яскравіше, у дорослих розвивається характерний жировий горб на голові. Для утримання пари риб потрібен акваріум від 300 л. На відміну від багатьох інших геофагусів, зграйного змісту не потрібно. Рибок можна поселити поодинці або парою, якщо така сформувалася. Характер задирливий, особливо в період нересту. Для утримання з іншими видами знадобиться акваріум щонайменше 500 літрів з великою кількістю укриттів.

Геофагус бальзані (Gymnogeophagus balzanii)

Геофагус бальзані зустрічається у американських річках Парана, Парагвай, Гуапорі. Віддає перевагу спокійним заплавам. Забарвлення рибки не можна назвати яскравим.

Тіло жовто-коричневе з розкиданими по ньому блакитними крапками. З боків тіла розташовані 5-8 темних поперечних смуг. Максимальний розмір риб в акваріумі – 20 див. Спокійна цихліда, добре уживається із пропорційними видами риб. Геофагуси бальзані ведуть придонний спосіб життя, але, на відміну від своїх найближчих родичів, рідко копаються у ґрунті. Для утримання потрібно акваріум від 300 літрів.

Самці погано переносять один одного, тому самок має бути більше. І, звичайно, необхідно організувати велику кількість укриттів.

Геофагус бальзані

Геофагус Вайнміллера (Geophagus winemilleri)

Ця цихліда родом із річки Оріноко зустрічається в аматорських акваріумах нечасто. Вважає за краще триматися в річках з чистою прозорою водою вздовж пологих берегів. Великий вигляд, який може досягати до 20 см завдовжки.

Основне забарвлення тіла жовто-жовтогарячий з рядами блакитних смуг. На боках розташовано по одній великій овальній плямі чорного кольору. Статевий диморфізм виражений слабо. Утримувати найкраще невеликими групами (до 5 особин) в акваріумі від 500 літрів. Відрізняється миролюбною вдачею.

Догляд та утримання

Утримання геофагусів в домашніх умовах не є особливою складністю, адже рибки відрізняються витривалістю. Однак на кілька моментів необхідно звернути пильну увагу.

Найкраще, якщо геофагуси житимуть в акваріумі зграйками від 5 до 15 особин. За таких умов вони почуватимуться максимально комфортно. Рибки будуть більш впевненими та активними. Принагідно можна спостерігати побудову ієрархічних зв’язків між особинами, а шанси на успішне розведення різко підвищуються. Враховуючи середній розмір геофагусів, мінімальний об’єм акваріума має бути не менше ніж 300 літрів, в ідеалі – від 500.

Наступний важливий момент – підбір ґрунту. Прагнення копатися в ньому закладено в рибках на рівні інстинкту, навіть незважаючи на те, що самостійно добувати їжу цихлідів вже не потрібно. Тому найкращим вибором стане дрібний кварцовий пісок, який дозволить геофагусам безпечно просіювати його через зябра.

Кращим варіантом декорацій стануть натуральні корчі та каміння, з яких вийдуть чудові укриття. Корчі також корисні, оскільки виділяють у воду дубильні речовини. Перекопування геофагусами ґрунту, на жаль, накладає деякі обмеження використання живих рослин в оформленні. Рибки з легкістю можуть розкопати коріння куща, через що рослина спливе нагору. Найчастіше в акваріумах з даними цихлідами використовують анубіаси, криптокорини, ехінодоруси. Останні два види краще висаджувати в горщики, щоб уникнути пошкодження кореневої системи.

Освітлення не повинно бути яскравим, геофагуси віддають перевагу легкій напівтемряві. Важливо організувати в акваріумі відповідну фільтрацію. Це, знову ж таки, пов’язане зі звичкою риб копатися у піску. Під час таких процедур у воду піднімається велика кількість суспензії, яка створить сильне забруднення, якщо не буде вчасно відфільтрована. З цієї причини необхідно регулярно добре чистити дно акваріума від органічних залишків. Вода має бути насичена киснем, адже геофагуси дуже активні риби. Особливо це стосується видів, що мешкають у річках зі стрімкою течією. Терморегулятор також необхідний при утриманні теплолюбних геофагусів.

Оптимальні параметри води для утримання: Т = 24-27 ° С, pH = 6.5-7.5, GH = 6-18.

Необхідні щотижневі заміни для підтримки високої якості води. Виглядам, які віддають перевагу водоймам з «чорною» тропічною водою, корисне регулярне додавання кондиціонера з натуральною торф’яною витяжкою.

Сумісність

Більшість геофагусів – це спокійні за характером рибки, які чудово уживаються з пропорційними видами. Яскраво виражена агресія проявляється лише у період нересту.

Найкраще зграйка геофагусів виглядає у видовому акваріумі. Але їх запросто можна поселити з сусідами по природних біотопах, наприклад, іншими цихлідами (скаляріями, північними), соміками (такими як коридораси, анциструси, торакатуми).

А ось сусідства з дрібними краєвидами найкраще уникати. Неони, гуппі, тетри, розбори стануть не найкращими сусідами і, найімовірніше, швидко з’їдуть. Золотих рибок (навіть великих) також не варто підселяти до геофагусів, які можуть обкусати золотим рибкам плавці, що закінчиться їхньою загибеллю.

Годування

Геофагуси є всеїдними рибами. Їх природний раціон досить різноманітний і включає личинок комах, черв’яків, шматочки фруктів, що падають у воду. При утриманні в акваріумі цихлідів також необхідно запропонувати різноманітне меню. Якісні сухі корми позбавлені цих недоліків, що добре впливають на ріст та самопочуття рибок.

Найкраще геофагусам підійдуть корми для цихлід з високим вмістом рослинного компонента. Рослинна клітковина важлива у раціоні, вона підтримує нормальне функціонування ШКТ.

Види, у забарвленні яких присутні червоні, оранжеві або жовті кольори, рекомендується підгодовувати кормами з натуральними підсилювачами кольору. Вже за кілька тижнів ваші вихованці стануть набагато яскравішими.

Пластівці та плаваючі палички стануть відмінними базовими кормами. Вони універсальні та підходять всім видам цихлід. Ці корми містять добірні тварини та рослинні компоненти, а також комплекс вітамінів для підтримки здоров’я та довголіття. Не забудьте побалувати своїх вихованців натуральними ласощами, вони напевно припадуть до смаку вашим цихлідам.

Розмноження та розведення

Геофагуси добре розмножуються у домашніх умовах. Зазвичай це відбувається у загальному акваріумі. Найпростіше пари формуються при зграйному змісті геофагусів. Спроби створення штучних «спілок» часто закінчуються провалом через впертий характер риб.

Статева зрілість настає у геофагусів у віці близько року. З початком нересту самці набувають насиченого забарвлення і влаштовують шлюбні танці, роздмухуючи зябра і розставляючи плавці. У період нересту рибки часто виявляють агресивну поведінку. Стимулом до нересту служить підвищення температури та почастішання підмін води. Пара, що сформувалася, знаходить собі відповідне місце, де самка відкладає до 200 ікринок.

У геофагусів яскраво виражений батьківський інстинкт: після запліднення один із батьків збирає ікру в рот, де і відбувається інкубація, що триває 10-14 днів. Мальки залишаються в ротовій порожнині батька, поки не витрачать свій жовтковий мішок, після чого починають випливати назовні. Однак ще кілька тижнів малюки ховаються в роті дорослих особин за перших ознак небезпеки.

На фотографії показані дорослі особини!!! – у продажу молодь. Забарвлення та розміри можуть відрізнятися.