Цихлазома северум червонокрапковий “red pearl” (Heros severus)

Опис

Цихлазома северум – яскравий представник родини Цихлових. Ці рибки досить прості в утриманні та яскраво забарвлені. В акваріумах любителів цього виду можна знайти всю палітру відтінків: від сонячного помаранчевого до чарівного блакитного. Переплітаючись між собою, червоні, жовті та сині іскорки сплітаються у найскладніші візерунки – нічого дивного, що цихлазома северум така популярна серед акваріумістів!

Загальні відомості

Цихлазома северум, або хибний дискус (Heros severus) – акваріумна рибка із загону Окунеподібні, родини Цихлових. З наукової точки зору цихлазомами представники цього виду не є – кілька років тому дослідники віднесли їх до Heros. А ім’я «severus» вони отримали за своє походження – перші екземпляри були виловлені значно північніше, ніж інші родичі (до речі, йдеться про Південну Америку, північна частина якої за кліматичними умовами набагато м’якша за південну).

Ще одну українську назву – хибний дискус – ці рибки отримали за візуальну схожість зі своїми далекими родичами: таке саме високе, трохи плескате з боків тіло справді робить їх схожими на дискусів. При цьому цихлазоми помітно простіші в утриманні, й це, безперечно, аргумент на їхню користь.

До речі, термін життя цихлазоми северум досить великий для акваріумної рибки – у комфортних умовах вона здатна прожити понад 15 років.

Зовнішній вигляд

Ці представники акваріумної фауни досить великі для домашнього утримання, але дрібніші, ніж більшість цихлід: розмір їх тіла в неволі може досягати 15 см, рідше – 20 см. Високе, сплощене тіло з округлим профілем і великими очима завершується гострими хвостовим і анальним плавниками.

У природі луска цихлазоми северум має зеленуватий відтінок із золотаво-жовтим черевцем, але у штучно виведених риб палітра набагато ширша: зелені, блакитні, жовті, помаранчеві та червоні, у різних комбінаціях і з різними малюнками. Яскравості цим рибам надають різнокольорові цятки – рожеві, жовті, коричневі чи червоні. Молоді особини також мають своє забарвлення – блідіше, ніж у дорослих, зате з вісьмома контрастними темними смугами, що перетинають усе тіло впоперек. З віком смуги поступово бліднуть і коротшають, поступаючись місцем дорослому, плямистому візерунку.

Ареал проживання

Батьківщиною цих яскравих тропічних риб є Південна Америка. Цихлазома северум була вперше виявлена ​​австралійцем Йоганном Наттерером під час його експедиції річкою Амазонкою між 1817 і 1835 роками. Втім, детально описав цей вид лише австрійський зоолог та іхтіолог Йоганн Якоб Хеккель у 1840 році. У своїй роботі вчений спирався на матеріали, зібрані Наттерером.

Ареал проживання цих риб досить широкий і не обмежується однією Амазонкою: зустрітися з ними можна у прісних водоймах Бразилії, Гвіани, Колумбії та Венесуели – у тому числі в басейнах річок Оріноко та Ріо-Негро.

Природна кормова база хибного дискуса – комахи та мальки, а також водорості, зоопланктон і детрит.

Види

Северум червонокрапковий

Тіло цієї форми северума всіяне яскраво-червоними плямами, що чимось нагадують блискучі перлини. За це породу ще називають северум червона перлина. Плямочки на тілі риб настільки яскраві, що важко відірвати від них свій погляд. Для підтримки такого забарвлення у раціоні рибок обов’язково повинні бути корми з натуральними підсилювачами кольору.

Северум червоноплечий

Основне забарвлення тіла зелене з блакитним відливом. З боків чітко виділяються темні поперечні смуги, що тягнуться від живота. Хвостовий плавник прозорий. Голова всіяна великою кількістю темних плям. За зябрами зверху вниз проходить помаранчева чи червона смуга, що звужується до центру. Зовні схоже, що рибка одягнена у косинку. Черевні та анальний плавники також червоні. Спинний плавник двоколірний – основа червона, а верхня частина має широку блакитну облямівку.

Догляд і утримання

Цихлазома северум значно витриваліша за більшість своїх родичів: вона добре почувається у теплій (20-28°С) воді, з нейтральною кислотністю (рівень pH варто підтримувати в межах 6.8-8.0) і практично будь-якої жорсткості (діапазон GH 6-20°). Хоча оптимальною температурою для неї вважається +25°С, вона легко переносить коливання температури і до того ж стійка до хвороб.

Але пам’ятайте, що цей вид досить великий, а також територіальний, як усі цихліди. Тому для їх утримання вам знадобиться просторий акваріум – не менше 200 літрів, і чим більше – тим краще. Ємність можна активно наповнювати декораціями, вони допоможуть зонувати простір і слугуватимуть укриттям для сусідів хибних дискусів, котрі випадково опинилися на чужій території. Штучні скелі, каміння та гроти – саме те, що потрібне при утриманні цихлід.

А от із рослинами доведеться бути обережнішими – цихлазома северум небайдужа до зелені і зазвичай швидко її знищує. Вистояти під її натиском зможуть хіба що твердолисті види з розвиненою кореневою системою – і то за умови, що коріння захищене валунами. Набагато простіше відмовитися від рослинності зовсім, обмежившись камінням і корчами.

Ще одна важлива умова для комфортного домашнього утримання цихлазоми северум – чиста вода з легкою течією. Найкраще замінювати 1/5 частину води в ємності щотижня, а решту часу використовувати хороші фільтри й підтримувати якісну аерацію штучної водойми.

Рибка не любить яскравого освітлення і навіть полюбляє притінені зони. А ще вона дуже полохлива й може вистрибнути з води, тому акваріуму обов’язково знадобиться кришка.

Сумісність

При підселенні цихлазоми северум у акваріум з іншими рибами потрібно  пам’ятати, що характер, який для цихлід можна вважати миролюбним, для повільних і дрібних видів становитиме серйозну небезпеку. Ці риби категорично не уживаються із золотими рибками, пецилієвими, тетрами та неонами.

Не зможе цихлазома северум безпечно існувати й пліч-о-пліч з представниками свого виду – родичів вона сприймає виключно як конкурентів за територію, яку агресивно захищає.

Комфортними сусідами для представників цього виду стануть інші цихліди, подібні за розмірами та характером – це астронотуси, меєка, чорносмугові та бджілки. Непогано вони існують і з великими сомами – за умови, що у цихлазом северум є власна територія.

Годування

Представники цього виду всеїдні. У природі вони можуть вживати як рослинну, так і тваринну їжу, при домашньому утриманні охоче поїдають сухий корм.

Головне правило, що діє при підборі харчування для цихлазоми северум (втім, як і для більшості акваріумних риб) – воно має бути різноманітним. Тому періодично можна балувати своїх вихованців корисними та поживними ласощами.

Розмноження та розведення

Найбільша складність при розведенні цихлазоми северум – звести пару. Представники цього виду дуже нетерпимі до родичів і можуть існувати разом лише до періоду статевого дозрівання. У цей час вони обирають собі партнера і утворюють із ним міцну пару. Статевий диморфізм у самців і самок виражений слабко. У жіночих особин на спинному плавнику розташована невелика пляма, а також відсутній малюнок на зябровій кришці. А у самців трохи відрізняються плавники: анальний і спинний гостріший, ніж у самок, а лоб трохи випукліший. Втім, у дорослому віці ці відмінності починають зникати, і їхнє виявлення – непросте завдання навіть для фахівця. Це ще одна нагода дати рибкам можливість зробити вибір самим.

Щойно пара утворена, внутрішньовидова агресія відновлюється, а отже, зграйку доведеться знову розділити. У деяких випадках набагато простіше взяти вже готову пару виробників.

Цихлазоми северум легко можуть нереститися в тому ж акваріумі, де мешкали до цього. Достатньо забезпечити їм свіжу і трохи м’якшу воду, ніж зазвичай, а також кислотність у районі 6 і теплу воду до 26-27°C. Перед ікрометанням пара виконує шлюбний танок, злегка торкаючись головами. За один раз самка відкладає від 300 до 1000 ікринок, які закріплює на плоскому камені чи корчі. Рідше для кладки використовуються похилі поверхні, у тому числі стінки акваріума. Потім самець запліднює кладку, і для пари починається клопіткий час.

Якщо ви вирішили проводити нерест хибних дискусів у загальному акваріумі, врахуйте, що в цей період вони стають набагато агресивніші стосовно сусідів. Якщо ви побоюєтеся за решту вихованців, краще забезпечити пару окремим нерестовиком об’ємом не менше 150 літрів.

Цихлазоми северум – турботливі батьки. Вони постійно перебирають кладку, видаляють із неї незапліднені ікринки і омивають проточною водою ті, що залишилися, обмахуючи їх плавниками. Після вилуплення мальків батьки виходжують і годують їх доти, доки ті не навчаться добре плавати, а потім охороняють від зовнішніх загроз до 6 тижнів, поки молоді особини не стануть достатньо самостійними.

Якщо мальків відсаджують від батьків, їх доведеться забезпечити харчуванням – наупліями артемії. Підрослі малюки також можуть вживати мікрохробаків, а потім і сухі корми дрібної фракції.

Цікаві факти

Факт 1: Цихлазома северум – один із небагатьох видів, які створюють тривалі пари та виконують шлюбний танок.

Зазвичай пари утворюються ще в дитинстві, коли зграйка із 6-8 мальків (або більше) перебувають на одній території. Такі пари дуже стійкі – особини рідко підпускають до себе інших родичів, окрім партнера. А перед нерестом пара виконує досить ефектний шлюбний танок.

Факт 2: Батьки вигодовують своїх мальків з допомогою секрету, який виділяє їх епітелій.

Тому перші тижні свого життя цихлазома северум не потребує підгодовування. Втім, при домашньому утриманні багато дорослих риб перестають виділяти секрет – у цьому випадку мальків доведеться відселити та підібрати їм окремий раціон.

Факт 3: Цихлазоми северум можуть утворювати одностатеві пари.

Іноді трапляється й так. Через слабовиражений статевий диморфізм це не завжди вдається зрозуміти відразу – тим більше, що подібні схильності проявляються частіше у самок, і вони відкладають ікру, але та залишається незаплідненою.

Факт 4: Форма акваріума впливає на форму тіла риби.

Це дивовижно, але у високих акваріумах цихлазома северум часто виростає у ширину, а у низьких і довгих витягується вздовж хребта. Зрозуміло, це стосується дорослих особин, пересаджених до ємності нової форми.