Аксолотль (Axolotl) чорний(сірий) або білий(альбінос)

650  (Немає в наявності)

10-11см+-

Немає в наявності

Опис

Аксолотль (Axolotl) – дивовижна тварина, яка є неотенічною личинковою формою деяких видів амбістом (хвостатих земноводних), зазвичай мексиканської амбістоми (Ambystoma mexicanum) або тигрової амбістоми (Ambystoma tigrinum). Таким чином, “аксолотль” – збірна назва, іноді його також називають водяною саламандрою. У природі ці тварини перебувають під загрозою зникнення, а в акваріумістиці стали вельми популярні завдяки незвичайному зовнішньому вигляду та цікавій поведінці.

Загальні відомості

Неотенія у перекладі з грецької дослівно означає “розтягнута юність”, що характеризує головну особливість аксолотля – зазвичай він усе життя існує у формі личинки та досягає статевої зрілості, не перетворюючись на дорослу амбістому, при цьому здатний розмножуватися. Таке явище стало можливим завдяки особливостям функціонування щитовидної залози цих земноводних, вона виробляє невелику кількість гормону тироксину. Варто зазначити, що можна ініціювати перетворення аксолотля на амбістому, створивши для цього необхідні умови – плавно понизити рівень води, забезпечити можливість виходити на сушу, помістити аксолотля у більш прохолодний і сухий тераріум; часто для цього використовують також ін’єкції тироксину. Перетворення триває кілька тижнів і характеризується морфологічними змінами – зникають зовнішні зябра, змінюється форма тіла і його забарвлення. Однак процедура запуску перетворення вкрай складна й у домашніх умовах у більшості випадків закінчується смертю тварини. Догляд за дорослою амбістомою зовсім не схожий на утримання аксолотля. До того ж аксолотлі привабливі самі собою та цінуються саме за свій образ у вигляді личинки.

Доросла тигрова амбістома
Доросла тигрова амбістома

Для аксолотлів властива регенерація: вони здатні відрощувати замість втрачених нові кінцівки, зябра, хвіст і інші органи. Це робить тварину зручним об’єктом наукових досліджень.

Зовнішній вигляд

Аксолотлі досить великі амфібії – довжина їх тіла може досягати 30 см.

Голова личинки дуже широка порівняно з рештою тіла, рот також широкий, а очі маленькі. На передніх лапах по 4 пальці, на задніх – 5.

Зовнішній вигляд аксолотля дуже кумедний, особливо привертають увагу пухнасті, довгі зовнішні зябра, розташовані з боків голови, аксолотль може притискати зябра до голови й обтрушувати їх, у цей момент він справді стає схожий на маленького дракончика.

Дихає аксолотль одночасно і зябрами, і легенями. Якщо у воді знижується вміст кисню, зябра можуть частково атрофуватися, і личинка переходить на легеневе дихання. І навпаки, коли кисню у воді достатньо, зябра набувають звичного вигляду.

Хвіст аксолотля сплощений з боків, широкий і довгий. Ця характерна ознака водяних личинок хвостатих амфібій робить їх чудовими плавцями. Однак частіше ці тварини завмирають на дні й сидять практично нерухомо в очікуванні здобичі.

Забарвлення аксолотля дуже примітне. Тулуб буро-зелений з великою кількістю маленьких темних плям. Особливо яскраво це проявляється у молодих особин. Черевце світле, іноді зовсім біле. У природі зустрічаються чорні, сірі та бурі особини. Часто можна побачити повністю білу альбіносну форму аксолотля. В акваріумах аматорів вона також дуже популярна.

Мабуть, одна з найчудовіших особливостей зовнішнього вигляду аксолотлів – це їх ротовий отвір. Він являє собою широку щілину, розташовану таким чином, що при погляді спереду нагадує складені в усмішку губи. Ця посмішка підкорила багатьох любителів амфібій.

Ареал проживання

Аксолотлі – ендеміки двох високогірних мексиканських озер – Чолко та Ксочімайлко. Вони розташовані на висоті понад дві тисячі метрів над рівнем моря. Територію біля другого озера часто називають “мексиканською Венецією”. Ацтеки звели у цій місцевості плаваючі острови (“чінапмпас”), об’єднані мережею каналів. У наш час це один з найкрасивіших районів Мехіко, де масово вирощують декоративні рослини. Канали течуть по всьому районі і є дуже зручним місцем для життя та переміщення як аксолотлів, так і дорослих амбістом. Аксолотлі надають перевагу глибоким місцям з густою рослинністю. У цих водоймах із слабою течією температура води зазвичай досягає лише 13-15°С, а іноді опускається до 6-7°С.

Один із каналів озера Ксочімайлко
Один із каналів озера Ксочімайлко

Аксолотлі у природі знаходяться під загрозою зникнення, вони занесені до Червоної книги. Ці ендемічні організми мешкають на дуже розрізненій території, тому складно визначити їх реальну чисельність і стан популяцій.

Догляд і утримання

Утримання аксолотля в акваріумах аматорів має специфічні особливості. Ці амфібії досягають значних розмірів (до 30 см), тому мінімальний об’єм акваріума для однієї особини становить від 40-50 л, проте краще тримати їх у більш просторій ємності. Рівень води в акваріумі можна знизити і не заповнювати його повністю, адже аксолотлям притаманне також легеневе дихання. Однак у личинки саламандри немає потреби виходити на сушу. Іноді аксолотлі утримуються групами, при цьому необхідно стежити, щоб амфібії були приблизно одного розміру та не кривдили одна одну.

Одна з основних проблем, з якою можна зіткнутися при догляді за тваринами – підтримка низької температури води, бо аксолотлі належать до холодноводних організмів. Температуру слід встановити у діапазоні 14-20°С, максимум – 24°С. Варто пам`ятати, що вища температура вкрай негативно позначається на стані аксолотлів, вони відчувають стрес, у них підвищується ймовірність ураження грибковими інфекціями. Особливо швидко грибок розвивається на зябрах, вони покриваються білим нальотом і відмирають. Влітку, особливо в сильну спеку, це становить суттєву загрозу – доводиться охолоджувати воду за допомогою льоду, закривати вікна від сонячного світла чи використовувати спеціальну систему охолодження. Також рекомендується встановити акваріум з аксолотлями в прохолодному приміщенні якнайдалі від батарей опалення.

Аксолотль в акваріумі
Аксолотль в акваріумі

Аксолотлі полюбляють чисту воду, тому необхідно регулярно підміняти воду і прибирати залишки їжі.

Бажано встановити в акваріумі фільтр і налаштувати його таким чином, щоб течія була несильною. У протилежному випадку можна пошкодити ніжні зябра аксолотлів. Вода має бути слабо жорсткою, з pH 7-7.5.

У декорацій і акваріумного обладнання також не повинно бути гострих кутів, об які аксолотль може поранити свою чутливу шкіру і зябра.

До освітлення аксолотлі невибагливі, оскільки вирізняються слабо розвиненим зором і проявами нічної активності. Тому в акваріумі рекомендується створити приглушене світло і забезпечити достатню кількість укриттів, для цього підійдуть шкаралупи кокоса, глиняні горщики, гроти тощо.

В акваріумі з аксолотлем необхідні укриття
В акваріумі з аксолотлем необхідні укриття

Рекомендується помістити в акваріум з аксолотлями живі рослини (кладофора, ехінодоруси, криптокорини, анубіаси, куширі тощо) – амфібії часто розташовуються під широким листям анубіаса, крім того, рослини необхідні аксолотлям для нересту, до їх листків прикріплюються запліднені ікринки. Рослини, які плавають на поверхні води, такі як річчія та пістія, затінюють акваріум і створюють необхідну для аксолотлів напівтемряву.

В якості грунту слід використовувати пісок чи гальку такого розміру, щоб вона не поміщалась аксолотлю до рота (фракції близько 3-5 см). Невеликих декорацій, дрібних каменів і раковин слід уникати – якщо аксолотль їх проковтне, це може призвести до проблем з травленням і навіть загибелі тварини. Деякі акваріумісти тримають аксолотлів в акваріумі зовсім без грунту і рослин, при цьому їх вихованці не відчувають істотного дискомфорту.

Тривалість життя аксолотля в умовах акваріума може досягати 15 років.

Сумісність

Утримувати аксолотлів рекомендується виключно із собі подібними, оскільки ці тварини надають перевагу холодній воді і є активними хижаками. Дрібних рибок вони з’їдять, а великі й агресивні можуть нашкодити водяному дракончику. Равлики також можуть пошкоджувати чутливу шкіру аксолотлів, крім того, переносять різні захворювання. Риби дуже люблять обкушувати личинкам саламандри зовнішні зябра, сприймаючи їх за черв’яків. Незважаючи на унікальну здатність аксолотлів до регенерації, такі рани представляють для них небезпеку і заживають тривалий час, на них може з`явитися грибок, особливо коли пошкодження сильні.

Єдиним винятком є золоті рибки, яких допускається селити разом з аксолотлями, бо вони теж холодноводні, повільні і при достатньому годуванні не будуть зазіхати на амфібій. Деякі акваріумісти селять до аксолотлів живонароджених рибок, які активно розмножуються, на кшталт гупі – вони стають живим кормом. Якщо при цьому аксолотлям давати також іншу їжу додатково, зникнення дрібних риб за великої їх кількості можна навіть не помітити.

Крім того, при утримуванні у видовому акваріумі аксолотлям притаманний канібалізм. Дорослі особини нападають на молодих або менших за розмірами, об’їдають їм зябра, хвіст і кінцівки. Таке спостерігається при недостатньому годуванні, в обмеженому просторі чи навіть без видимої причини. Тому при утриманні групою необхідно звертати увагу на розмір особин, забезпечити їм оптимальний простір і велику кількість укриттів, а постраждалих вчасно відсаджувати, щоб вони відновлювались.

Годування аксолотля

Аксолотлі у природі поїдають водяних безхребетних, дрібних риб, амфібій, равликів і ракоподібних. Ці амфібії реагують на рух своєї здобичі, очі їх спрямовані вгору, тому найчастіше в акваріумі аксолотлям дають корм з рук або за допомогою пінцета. Цікавий спосіб харчування – вони засмоктують їжу до рота, а потім перетирають дрібними зубами і яснами.

В умовах акваріума личинок, які щойно вилупились, перший час годують циклопом, дафнією та артемією, коли трохи підростуть – мотилем, трубочником, а також спеціальними кормами. Дорослих аксолотлів необхідно годувати з періодичністю раз на 2-3 дні. До їх раціону включається мотиль, коретра, живі цвіркуни, рибне філе, м’ясо креветок і мідій. Як ми вже згадували, іноді живим кормом виступають дрібні рибки, наприклад, гупі. Інколи аксолотлям пропонують шматочки телятини чи яловичого серця. Хоча цей корм високобілковий, травна система амфібій не пристосована до його перетравлювання, тому краще віддати перевагу збалансованим кормам.

Годування аксолотля
Годування аксолотля

За поведінкою водяних дракончиків цікаво спостерігати. Вони звикають до людини, підпливають за кормом і навіть дозволяють себе гладити, однак робити цього не рекомендується – шкіру і зябра легко пошкодити. Шкіра покрита слизом, що захищає тіло аксолотля, при контакті цей покрив може бути порушений. Іноді аксолотль при годуванні хапає господаря за палець. Це абсолютно безпечно, тому не варто різко смикати рукою, щоб не травмувати ротову порожнину тварини.

Незважаючи на те, що більшість аксолотлів віддають перевагу натуральним кормам, іноді вони з великою охотою можуть вживати і якісну суху їжу. Хорошим вибором стане поживний і повністю збалансований корм для амфібій – має форму гранул, які легко ковтають земноводні.

Розмноження та розведення

Розведення аксолотлів у домашніх умови не становить особливих труднощів, тож навіть ті, хто вперше тримає цю унікальну амфібію, може спробувати отримати потомство. Статева зрілість у личинок настає у віці одного року. Максимальна плодючість розвивається до віку двох-трьох років. Амфібії старіше 6 років розмножуються рідше.

Самка здатна приносити потомство двічі-тричі на рік, самці можуть запліднювати набагато частіше, у міру накопичення статевих продуктів – це помітно по характерному потовщенні клоаки.

Перед розмноженням самців і самок необхідно розділити на кілька тижнів і на кілька градусів знизити температуру їх місця проживання. Виробників необхідно добре відгодовувати високобілковим кормом, після чого помістити в окремий нерестовий акваріум. Самець відкладає сперматофори на грунт, де його підбирає самка. Після запліднення вона відкладає ікринки розміром з горошину, їх загальна кількість може досягати 1000 штук.

Яйце аксолотля
Яйце аксолотля

Після відкладання ікри виробників потрібно відсадити і підняти температуру в акваріумі з яйцями до 22°С. Для правильного розвитку ікринок підмінювати воду слід щодня. Крім цього, всі побілілі чи посірілі яйця треба прибирати з акваріума.

Розвиток ікри триває близько 14-16 днів, після чого з яєць з’являються перші личинки. Спочатку вони харчуються за допомогою жовткового мішка, а через 5-7 днів вже самостійно. При виході з яйця у мальків є лише зябра, але немає кінцівок. Задні лапки з’являються приблизно за тиждень, передні – через 3-4 місяці.

Мальків годують дрібною дафнією та циклопом. Важливо стежити за раціоном і не перегодовувати молодь. Підрощених аксолотлів годують уже як дорослих. Необхідно регулярно розсаджувати малюків у міру їх виростання, так вони будуть розвиватися рівномірно і це виключить поїдання менших особин власними родичами.

Максимального розміру амфібії досягають у два роки. Про перехід аксолотля у дорослу форму свідчить поява першої линьки. При цьому пропадає спинний гребінь, хвіст стає округлим,  а колір шкіри змінюється.

Помічено, що на забарвлення аксолотля дуже впливає світло. Якщо утримувати його у повній темряві чи при червоному світлі, то шкіра стає більш темною, а при яскравому денному освітленні – світлою.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Тільки покупці, які увійшли на сайт і вже купили цей товар, можуть залишати відгуки.