Акантофтальмус Кюля (Acanthophthalmus kuhlii або Pangio sp.)

Опис

Практично в кожного акваріуміста рано чи пізно виникає бажання завести у своєму акваріумі якусь цікаву, незвичайну рибку. Вибір часто падає на акантофтальмусів – вражаючих миролюбних в’юнів.

Загальні відомості

Акантофтальмуси (Pangio sp.) – представники невеликої родини В’юнових риб. Характерною особливістю цих гідробіонтів є витягнуте, змієподібне тіло, що зовні робить їх мало схожими на рибок.

Друга назва акантофтальмусів – колючеглази. Під органами зору в них розташовуються рухливі, загнуті назад колючки, які виконують кілька корисних функцій. По-перше, вони дають змогу рибкам протискуватися в дуже вузькому просторі, чіпляючись за різні предмети, рослини, підтягуючи за собою тіло. По-друге, вони служать хорошим засобом захисту від хижаків: при спробі схопити, в’юна колючки настовбурчуються і встромлюються в ротову порожнину нападнику. Зазвичай цього достатньо, щоб риба виплюнула неприємну здобич і більше не намагалася з’їсти акантофтальмуса. Ті ж хижаки, що примудрилися проковтнути в’юна повністю, здебільшого  гинуть від розриву органів травлення. Ці колючки створюють ілюзію відсутності контуру в очах, за що рибка й отримала свою назву «акантофтальмус», це дослівно перекладається як «розірване око».

Акантофтальмусам, як й іншим представникам родини, властиво кишкове дихання: рибки здатні заковтувати бульбашки повітря, які при попаданні до певних відділів кишечника насичують кров киснем.

А ще смугасті риби-змійки – справжні живі барометри. Вони дуже чутливо реагують на зміну атмосферного тиску, з величезною швидкістю переміщаючись по всьому акваріуму. Аналогічна поведінки спостерігається і у разі погіршенні якості води. У такий спосіб рибка показує, що їй некомфортно.

Зовнішній вигляд

Акантофтальмус характеризується видовженим змієподібним тілом, злегка приплюснутим із боків у районі хвоста. Максимальний розмір рибки – 12 см. Голова маленька, рот нижній. Біля нього розташовуються 3 пари чутливих вусиків, за допомогою яких рибка відшукує собі їжу. Плавці прозорі та дуже дрібні, спинний зміщений у сторону хвоста. На тілі розташовуються невеликі лусочки. Очі покриті шкірястою плівкою, під ними розташовуються роздвоєні на кінцях шипи.

Забарвлення тіла помаранчеве або червонувате із широкими темними смугами, кількість яких може доходити до 20 шт. Самки більші за самців, мають випукліше черевце, через яке можна спостерігати зеленуваті ікринки.

Ареал проживання

Історичною батьківщиною акантофтальмусів є Південно-Східна Азія: вони часто трапляються на індонезійських островах Суматра, Калімантан, Ява. Живуть у водоймах Таїланду, Сінгапуру, Малайзії. Деякі види виявлені в Індії.

Акантофтальмуси не люблять сильну течію, тому обирають річки і струмки з повільною течією й мулистим дном, устеленим товстим шаром опалого листя.

Види акантофтальмусів

Рід Пангіо є специфічним у родині В`юнові. Велике видове різноманіття досі не описано вченими повністю. Регулярно відкриваються нові види. В акваріумі найчастіше зустрічаються два види акантофтальмусів: Кюля й Майерса.

Акантофтальмус Кюля

Мешкає у водоймах Індонезії та Малайського півострова. Тіло жовто-оранжеве, чорно-коричневі смуги повністю охоплюють його тільки навколо голови, а далі не доходять до нижньої частини. Найчастіше спостерігається роздвоєння смуг посередині тулуба. Утримувати краще зграйками від 3 особин, це дає змогу повністю розкрити особливості поведінки. Рибки люблять ганятися один за одним, відпочивати на листі рослин. При утриманні потрібно ретельно стежити за параметрами води.

Акантофтальмус Майерса

Природний ареал проживання включає повільно проточні річки Таїланду. Розмір в акваріумі до 9 см. Тіло червонувато-жовтого кольору, кількість смуг досягає 10–14 штук. На відміну від акантофтальмуса Кюля, смужки регулярні, чорні, повністю оперізують тіло. Сутінкова рибка, не любить яскраве світло. Більшість часу ховається в укриттях.

Догляд і утримання

Акантофтальмуси дуже рухливі рибки, тому тримати їх найкраще в просторих акваріумах від 50 літрів. Необхідна кришка або покривне скло, оскільки рибки можуть випадково вистрибнути. У якості ґрунту можна використовувати пісок, адже акантофтальмуси люблять зариватися в нього, відшукуючи їжу. Вдень рибки ховаються в укриттях, тому в акваріум бажаному помістити корчі, гроти, коріння. Дуже важливо забезпечити чисту воду і стабільні параметри середовища, для чого потрібно забезпечити ефективну фільтрацію й аерацію. Течія не повинна бути сильною. Оскільки в’юни сутінкові рибки, яскраве освітлення буде недоречним, акантофтальмуси відчувають себе комфортніше під розсіяним, приглушеним світлом. Раз на тиждень необхідно робити підміну води (25–30% від об’єму акваріума), водночас уважно стежити, щоби рибок, бува, не засмоктало потоком води під час чищення ґрунту.

Оптимальні параметри води для утримання: Т = 24–28 °С, pH = 6,0–7,5, GH = 5–10.

В акваріум можна посадити невибагливі до освітлення види рослин: елодею, роголист, валіснерію. На поверхні акваріума обов’язково розташуйте пістію або річію – вони будуть затінювати його від яскравого світла.

Сумісність

Акантофтальмуси – дуже миролюбні рибки і прекрасно уживаються з більшістю спокійних видів у загальному акваріумі. Відмінними сусідами стануть: тетри, даніо, расбори, гупі, неони, скалярії, сомики коридораси. Зі своїми родичами конфліктів також не виникає, вони прекрасно живуть групами. Акантофтальмусів можна без страху підсаджувати в акваріум із креветками, ці рибки не заподіють ракоподібним ніякої шкоди.

Але є й низка риб, співмешкання з якими не рекомендується. Насамперед, це великі цихліди (акари, астронотуси, цихлазоми) – ці розумні хижаки ймовірно спробують перекусити верткими «черв’ячками». Золоті рибки, у переважній більшості, любителі перекопувати ґрунт і можуть у процесі поласувати акантофтальмусом. Територіальні придонні риби (такі як лабео) також можуть нашкодити в’юнам.

Годування

Акантофтальмуси – всеїдні рибки. У природі вони харчуються дрібними черв’яками, комахами та личинками, яких знаходять у ґрунті. Не гребують в’юни падаллю і відмерлими частинами живих рослин. Отже, з годуванням рибок в акваріумі не виникне ніяких труднощів. Аканти з задоволенням підкріпляться живим мотилем або трубочником, безхребетних не врятує навіть здатність зариватися в ґрунт: рибки дістануть їх у прямому сенсі з-під землі.

Акантофтальмуси з апетитом з’їдять будь-який сухий корм, незалежно від форми. Їм смакуватимуть пластівці, що повільно опускаються, і тонучі гранули. Останні додадуть рибкам яскравості завдяки природним підсилювачам кольору. Якщо акантофтальмуси живуть у загальному акваріумі, необхідно стежити, щоб корм не був повністю з’їдений сусідами.

Найбільш зручною формою корму для акантофтальмусів є тонучі таблетки. Вони швидко опускаються на дно і тривалий час доступні для поїдання. В’юнів рекомендується годувати на ніч після вимикання світла. У цей час вони проявляють максимальну активність.

Раціон цих риб повинен на 20% складатися з рослинної їжі, тому можна додатково підгодовувати їх кормами з високим вмістом спіруліни. Можна використовувати чіпси або таблетки.

Акантофтальмуси – чудові санітари акваріума: вони збирають залишки корму з дна, не даючи йому розкладатися. Відмерлі частини живих рослин вони також не залишать без уваги. Іноді здатні поїдати дрібних равликів.

Отож, забезпечити акантофтальмусам повноцінний раціон в акваріумі – зовсім не важке завдання. Годувати рибок достатньо один раз у день, ввечері. Не варто допускати перегодовування, адже рибки схильні до ожиріння. З цієї ж причини буде незайвим влаштовувати рибкам один розвантажувальний день у тиждень.

Розмноження і розведення

На жаль, розмноження акантофтальмусів – процес трудомісткий, що вимагає від акваріуміста певних знань і навичок. Адже стимуляція нересту практично неможлива без гормональних ін’єкцій.

Загальна схема процесу така. Спочатку готується нерестовий акваріум із м’якою і слабокислою водою. Рівень води в ньому не повинен перевищувати 15–20 см. На дно необхідно постелити сітку з дрібними вічками, адже новоспечені батьки будуть зовсім не проти поласувати власною ікрою.

Відібраних виробників (5–6 особин) тимчасово паралізують і вводять їм хоріонічний гонадотропін. По завершенні процедури їх поміщають у ємність для нересту, де починається гон. Самці притискаються до самкам, стимулюючи в них ікрометання. За один нерест можна одержати до 700 ікринок, які проходять через сітку й падають на дно. Після цього виробників забирають, у воду додаються антигрибкові препарати. Перші личинки з’являються вже через 3–4 доби. Стартовий корм – «живий пил». У період зростання малька акваріум необхідно затінити, адже рибки не люблять яскраве світло. У віці півмісяця у малюків з’являються перші пігментні плями. Розмір місячних малюків становить приблизно 2 см, і вони здатні харчуватися вже досить крупним кормом.