Іспанський тритон (Lissotriton boscai), альбінос

Опис

Любителі водяних тварин в усьому світі утримують не лише рибок і ракоподібних. Досить широкого розповсюдження набули і земноводні. Ми розповімо вам про те, як правильно утримувати іспанського тритона – привабливу амфібію родом із Піренейського півострова.

Загальні відомості

Іспанський тритон (Lissotriton boscai) – земноводне із загону Хвостатих амфібій. Екзотичний і цікавий домашній вихованець, якого іноді можна зустріти в акваріумах любителів. Інша назва виду – тритон Боска, отримав він її на честь іспанського зоолога Едуарда Боска, який відкрив цей вид.

Варто зазначити, що у нашому регіоні справжні іспанські тритони зустрічаються у продажу вкрай рідко. Найчастіше під такою назвою продають ребристого (голчастого) тритона – Pleurodeles walt. Іспанський тритон включений до міжнародної Червоної книги. Природні популяції амфібії скорочуються через діяльність людини, – перш за все, осушування боліт і розростання міст.

Іспанські тритони ведуть переважно водяний спосіб життя, проте можуть знаходитись на суші чи зариватись у вологий мул при необхідності.

Цікавою здатністю тритонів Боска є можливість регенерації. Наприклад, земноводні легко відновлюють втрачені кінцівки.

Зовнішній вигляд

Дорослі іспанські тритони виростають до 10 см, майже половину довжини їх тіла складає хвіст. Самки більші за самців, але вони мають коротші кінцівки. Тіло у поперечному перерізі має практично квадратну форму через особливі спинні залози.

Хвіст амфібії сплощений. У період нересту у самців з’являється характерний гребінь, весь інший час він відсутній.

На дотик шкіра іспанського тритона гладенька за умови проживання у воді. Основне забарвлення тіла варіюється від зеленого до брудно-жовтого, нерідко з цятками. Черевце світліше за спинку, зазвичай воно забарвлене у рожеве, помаранчеве чи жовте. Особливість іспанських тритонів – з віком колір їх шкіри світлішає. У періоди, коли амфібія перебуває на суші, її шкіра стає грубою і шорсткою, та й колір змінюється практично на чорний. Це – пристосування для збереження життєво необхідної земноводним вологи. Очі у іспанського тритона невеликі, опуклі. Райдужка має золотистий колір, а посередині кожного ока проходить добре виражена темна горизонтальна смужка. Рот широкий.

У сезон розмноження у самця також з’являються поздовжні сріблясті смужки на боках тіла.

Тривалість життя у домашніх умовах складає 7-8 років.

Ареал проживання

Іспанський тритон є ендеміком західній частині Піренейського півострова. Вид мешкає на всій території Португалії та частково в Іспанії.

Амфібія зустрічається у різноманітних біотопах переважно недалеко від водойм – річок, озер, боліт і ставків. Іноді мешкає на сухих гірських і лісових ґрунтах.

Догляд і утримання

В утриманні іспанський тритон не відрізняється особливими складнощами. У тераріум можна запустити як одну особину, так і цілу групу: тритони добре уживаються з родичами. Бажано, щоб на одну амфібію припадало не менше 20 літрів води. На дно тераріума можна вкласти шар ґрунту, що підходить для живих рослин, яких, слід зауважити, тритони зовсім не псують. Дуже важливо забезпечити велику кількість укриттів. Іспанські тритони не особливо «публічні», вони люблять ховатися в гротах, під корчами, у половинках кокоса тощо. Можна влаштувати й невеликий острівець суші з пологим спуском, але це зовсім не обов’язково, адже іспанські тритони можуть провести все життя, не вилазячи з води.

У тераріум необхідно встановити фільтр для підтримки чистоти води, а ось у компресорі необхідності немає, адже дихають тритони переважно легенями, для чого періодично спливають на поверхню. Терморегулятор також не знадобиться, бо ці амфібії холодноводні й люблять температуру 15-20°С. Якраз навпаки, у теплу пору року гостріше постає проблема охолодження води до комфортної, для чого використовуються пляшки з льодом або спеціальні акваріумні вентилятори.

Іспанські тритони не люблять високих концентрацій аміаку та нітритів у воді, це може призвести до подразнення на шкірі й інших захворювань. Тому не можна забувати про щотижневі підміни не менше 20% об’єму води акваріума. Не можна допускати, щоб вода містила хлор і його похідні, тому перед підміною воду з-під крана обов’язково необхідно готувати за допомогою кондиціонера.

З параметрів води важливо підтримувати лише потрібну температуру, інші не грають особливої ​​ролі.

Іспанські тритони періодично линяють і поїдають свою стару оболонку. Не забувайте також, що температура тіла тритона не перевищує 20°С, тому амфібій не можна часто брати на руки і тримати довгий час, це може призвести до перегріву і навіть опіків на тілі. Не варто дражнити своїх вихованців, це підвищує агресію у майбутньому. Після контакту з тритоном рекомендується помити руки, нерідкі випадки, коли слиз, що виділило земноводне, спричиняв алергічні реакції.

Сумісність

Іспанські тритони – миролюбні сусіди і добре сумісні з акваріумними рибками, правда, доти, доки залишаються ситі. Якщо влаштувати земноводним голодування, то вся їхня доброта швидко випарується, і вони запросто можуть напасти на рибок і інших сусідів. Тому не слід забувати про регулярне та повноцінне годування іспанських тритонів. Але й коло можливих співмешканців також досить обмежене, адже для більшості тропічних риб температура нижче 22°С є дуже низькою. Можна звернути увагу на золотих рибок, кардиналів, гамбузій.

Годування

Іспанські тритони харчуються у природі комахами, личинками та дощовими хробаками. У домашніх умовах краще звернути увагу на спеціалізовані сухі корми для амфібій. Це повністю збалансований корм невеликого розміру, він зручний для ковтання і містить високий відсоток білка, що забезпечує оптимальний ріст тритонів.

Урізноманітнити раціон можна за допомогою ласощів такі як доприкладу мотиль.

Щоденного годування вимагають лише молоді особини, тритони старші двох років можуть харчуватися 2-3 рази на тиждень. Не бійтесь перегодувати іспанського тритона, земноводне не з’їсть понад свою норму.

Розмноження та розведення

Статевої зрілості тритони досягають у віці близько року. Стимулом до нересту є невелике зниження температури і масивні підміни води. Для тритонів характерні складні шлюбні ігри, які відбуваються у воді: самець розташовується навпроти самки, робить хвилеподібні рухи хвостом, темп яких поступово прискорюється. Все закінчується тим, що самець викидає у воду сперматофор, який самка захоплює своєю клоакою. Під час спарювання тритони нерідко видають звуки, схожі на квакання жаби.

Уже за кілька днів жіноча особина відкладає овальні ікринки довжиною близько 2 мм. Їх кількість може досягати кількох сотень штук. Після завершення процесу ікрометання виробників слід прибрати з акваріума, адже вони можуть з’їсти власну ікру.

Інкубація триває близько 10 днів, після чого на світ з’являються личинки розміром менше сантиметра із зовнішніми зябрами. Через кілька днів після вилуплення вони переходять до самостійного харчування планктоном. Поступово відбувається метаморфоз, амфібії збільшуються у розмірах, втрачають зябра і переходять до легеневого дихання. Метаморфоз завершується до другого місяця після народження.