Бірюзова акара (Andinoacara rivulatus)

Опис

Річки Південної Америки славляться великими та барвистими цихлідами. Багато акваріумістів готові утримувати їх, навіть незважаючи на необхідність поселяти цих риб в акваріуми великого обсягу і погану жвавість з іншими видами.

Загальні відомості

Бірюзова акара (Andinoacara rivulatus) – однією з найрозумніших і найпривабливіших цихлід південноамериканського континенту. Західні акваріумісти часто називають цю рибку «Green Terror» – зелений терор. Таке прізвисько бірюзова акара отримала досить агресивну поведінку, особливо в період нересту. Але нестерпний характер зовсім не зупиняє цінителів цієї риби, адже її забарвлення із зеленувато-синім металевим відливом нікого не залишить байдужим. Не варто плутати бірюзову акару з блакитно-плямистою акарою. Раніше їх відносили до одного виду, але пізніше розділили за низкою морфологічних ознак.

Зовнішній вигляд

Яскравий зовнішній вигляд – головне, за що цінують акваріумісти бірюзову акару. Основне забарвлення тіла сріблясто-сірий, на більшій частині тулуба розташовані блакитно-зелені крапки. Складається враження, що кожна лусочка виділена ореолом, що світиться. У центрі корпусу розташовується темна пляма неправильної форми. На зябрових кришках і мордочці можна виявити бірюзові хвилясті лінії. Спинний, закруглений хвостовий та анальний плавці також яскраво пофарбовані та мають широкий помаранчевий або білий кант.

Акара бірюзова – дуже велика цихліда, її розмір в акваріумі потрібного обсягу може досягати 25-30 см. У статевозрілих самців нерідко розвивається в лобовій частині жировий наріст.

Самці бірюзової акари мають на голові жировий наріст

Ареал проживання

Батьківщиною бірюзової акари є тихоокеанська частина Південної Америки: від річки Тумбес у Перу до річки Есміральдес в Еквадорі.

Перший науковий опис бірюзової акари зробив британський іхтіолог Альберт Готгельф Гюнтер у 1860 році. Сама назва роду “Акара” перекладається як “ручок”.

Живуть акари як у прозорій, так і насиченій гуміновими речовинами «темній» воді.

Догляд та утримання

Для утримання бірюзової акари насамперед необхідний просторий акваріум. Краще, якщо об’єм води на пару риб становитиме щонайменше 300 літрів.

Для ефективного очищення води необхідно використовувати високопродуктивний зовнішній фільтр. Він дозволить не тільки збирати різноманітні суспензії у воді, але також не допускати підвищення концентрації небезпечних продуктів азотистого обміну в акваріумі завдяки життєдіяльності корисних бактерій, що нітрифікують. Також слід встановити потужний компресор, який збагачуватиме воду киснем, необхідним рибам та мікроорганізмам для дихання.

Найбільш підходящими декораціями для утримання акар стануть піщаний ґрунт (або велика галька), каміння та натуральні корчі. Освітлення не повинно бути дуже яскравим.

Оптимальні параметри води утримання: T = 24-26°C, pH = 6.5 – 7.9, GH = 5-13.

Таким чином, вода потрібна м’яка та слабокисла/нейтральна, що властиво багатьом мешканцям водойм Південної Америки.

На жаль, посадка живих рослин в акваріум з бірюзовими акарами, як правило, не буде доцільною, оскільки риби постійно перекопують ґрунт. При бажанні можна використовувати види з жорстким листям, наприклад, анубіаси, які необхідно щільно закріпити, щоб унеможливити спливання на поверхню.

Сумісність

Своє жахливе прізвисько «Зелений терор» бірюзова акара отримала зовсім невипадково.

У рибки дуже часто спостерігається підвищена агресія до сусідів по акваріуму, тому до підбору необхідно підходити дуже ретельно. Непоодинокі ситуації, коли зрештою акари залишаються в акваріумі зовсім одні. Насамперед, усі рибки, що живуть з акарами, мають бути пропорційними. Будь-які дрібні види (і навіть середнього розміру) рано чи пізно будуть з’їдені. В ідеалі, якщо акари та заплановані сусіди житимуть у загальному акваріумі ще мальками та розвиватимуться спільно, це дозволить знизити загальну агресію. Акваріум необхідно обладнати великою кількістю різноманітних укриттів, і його об’єм має бути достатнім для життя риб великого розміру.

Утримувати акару можна з деякими південноамериканськими цихлазомами (північ, меєка, восьмисмугова, астронотус) та великими сомами (наприклад, птеригопліхтами).

Під час нересту акари стають агресивнішими по відношенню до сусідів. Якщо самець і самка почали готувати гніздо для ікрометання, будь-який вид, що дозволяє собі наблизитися до нього, буде негайно атакований. Також у бірюзових акар добре розвинений мисливський інстинкт, тому їх необхідно регулярно і достатньо годувати, адже в іншому випадку вони можуть звернути увагу на інші види, що мешкають з ними в акваріумі.

Годування

Природний раціон бірюзових акар складається, в основному, з дрібних рибок, комах та їх личинок, хробаків та інших безхребетних. Акари невибагливі та в умовах акваріума добре поїдають усі види кормів: живі, сухі, заморожені.

Для правильного підбору корму необхідно враховувати, що бірюзові акар – це хижі риби, а значить їх необхідно велика кількість білка. Розмір корму теж має бути придатним, адже великі дорослі екземпляри є чималим ротом.

Гарним вибором для годування бірюзових акар стануть якісні сухі корми для цихлід. Дорослих особин найкраще годувати великими плаваючими паличками. Повноцінний корм посилює натуральне забарвлення, життєву енергію риб та опірність хворобам.

Для підростаючих акар найкраще зупиниться на пластівцях чи невеликих гранулах.

Годувати бірюзових акар потрібно кілька разів на день.

У голодних рибок може виявитися мисливський інстинкт, і вони почнуть нападати на сусідів.

Розмноження та розведення

Розведення бірюзової акари зазвичай не складає труднощів. Найбільша складність – підібрати потрібну пару. Самка сама вибирає собі партнера, тому зазвичай доводиться чекати, доки зграйка молодих рибок не розіб’ється на пари. Статевозрілими акари стають у віці близько 8 місяців.

Статеві відмінності збільшених рибок досить чіткі. Самці більші за самок, мають яскравіше забарвлення, а на лобі розвивається жировий наріст. Також спинний та анальний плавці у чоловічих особин довші та загострені. Під час нересту кольори стають ще яскравішими і насиченішими.

Нерест у бірюзових акар зазвичай спонтанний і вимагає створення спеціальних умов. Якщо пара підходить один до одного і готова до ікрометання, можна простимулювати її невеликим підвищенням температури та великою заміною води. Далі рибки вибирають плоску поверхню, наприклад, камінь, куди і надалі відкладатимуть ікринки. Якщо нічого подібного в акваріумі немає, то в ґрунті викопується ямка та ікра клеїться прямо на скло. У середньому за один нерест самка викидає до 300 ікринок.

У бірюзових акар спостерігається яскраво виражений батьківський інстинкт. Як самець, так і самка доглядають ікрою: створюють струм води плавцями, видаляють мертві ікринки. У дуже рідкісних випадках батьки можуть спробувати з’їсти ікру, тоді необхідно максимально обережно перенести камінь з ікринками, що залишилися, в окремий акваріум, забезпечити аерацію і додати протигрибкові препарати.

Розвиток ікри триває близько чотирьох діб, личинки, що з’явилися, не плавають, а залишаються прикріпленими до субстрату.

Через 3 дні вони стають повноцінними мальками та готові до самостійного харчування «живим пилом», наупліями артемії та якісними сухими кормами.

На фотографії показані дорослі особини – у продажу молодь. Забарвлення та розміри можуть відрізнятися.