Скалярія Болгарська Піной (Pterophyllum scalare Pinoy var.)

Опис

В англомовних країнах скалярій (Pterophyllum sp.) називають «angelfish» – риби-ангели. Їх незвичайна форма тіла та величава неквапність підкорили серця великої кількості акваріумістів. Назва роду складається з двох грецьких слів «птерос» – крило і «філлум» – лист. Скалярії відносяться до сімейства Цихлові, всі представники мешкають у Південній Америці.

Загальні відомості

За сучасною класифікацією виділяють три види скалярій:

Скалярія звичайна (Pterophyllum scalare) – класична форма скалярії, природне забарвлення сріблясте з характерними поперечними смужками (зазвичай їх 4).

Скалярія Альтум (Pterophyllum altum) – відрізняється дуже витягнутим тілом і плавниками, розмір деяких особин досягає 50 см у висоту;

Скалярія Леопольда (Pterophyllum leopoldi) – один з видів малих скалярій, їх характерною ознакою є велика чорна пляма під спинним плавником.

За довгі роки розведення були виведені різні кольорові варіації. Одні з останніх – генетично модифіковані скалярії GLO, що мають гени морських кишковопорожнинних і яскраве, флуоресцентне забарвлення.

Зовнішній вигляд

Тіло скалярій сплющене, з видовженими плавниками, за формою нагадує трикутник або півмісяць. Довжина тіла до 15 см, висота з плавниками може досягати 25-30 см. Черевні плавники ниткоподібні, спинний і анальний подовжені, великих розмірів. Луска дрібна. Статевий диморфізм не виражений, у дорослому стані самці мають більш опуклий лоб. Виділяють п’ять основних різновидів:

1. Скалярія мармурова – по тілу у випадковому порядку розкидані чорні плями і штрихи.
2. Скалярія золота – загальний фон забарвлення золотий з рожевим відливом.
3. Скалярія зебра – має велику кількість вертикальних чорних смужок.
4. Скалярія шлейфова – характеризується довгими плавниками, що нагадують шлейф.
5. Скалярія чорна – загальний фон забарвлення оксамитово-чорний.

Ареал проживання

Батьківщиною скалярій є Південна Америка. Рибка розповсюджена в Амазонці та її притоках в Бразилії, Еквадорі й Перу. Скалярії надають перевагу водоймам з повільною течією. Сплющена форма тіла дозволяє їм легко маневрувати серед заростей підводних рослин, а вертикальні темні смуги допомагають їм маскуватися від хижаків. У природі скалярії, зазвичай, збираються в невеликі зграї до 10 особин. Водойми, в яких мешкають скалярії характеризуються теплою, м’якою і слабокислою водою, тому аналогічні умови слід створити і в акваріумі з цими прекрасними рибками.

Історія

Перший опис скалярії звичайної відноситься до 1823 року, коли вчений-зоолог Мартін Генріх Карл Ліхтенштейн описав рибу як Zeus scalaris. Через 8 років, вже французький вчений Жорж Кюв’є також описав скалярію (можливо, ту ж саму, що і його колега) та присвоїв їй видову назву Platax scalaris. До цього ж роду віднесли і морських риб, дуже схожих на скалярію.

Але в 1840 році відомий австрійський зоолог Хеккель виділив прісноводних скалярій в окремий рід, якому і дав назву Pterophyllum, що в перекладі з латинської означає «крилатий лист».

Видовий епітет «scalare» перекладається як «сходи». До цих пір достеменно не відомо, чи отримала рибка свою назву за смужки на спинному плавнику, які подібно сходам піднімаються вгору, або ж просто за смугасте забарвлення тулуба.

Скалярія Альтум вперше була описана на початку XX століття Жаком Пеллегреном, виловлена вона була в притоці річки Оріноко. Видова назва «альтум» означає «високий» і вказує на подовжені спинний та анальний плавники риби.

Перші достовірні дані про привезених до Європи живих скалярій датуються 1911 роком. До цього часу всі спроби привезти рибок закінчувалися невдачею. Спочатку риба продавалася під комерційною назвою «Blattfische» («риба-лист»), трохи пізніше рибку стали називати «Angelfish» за схожість подовжених плавників з крилами ангела. Це ім’я й збереглося до нашого часу.

Отримати перше потомство від скалярій в штучних умовах вдалося в 1914 році німецькому акваріумісту Йозефу Кванкару. Трохи пізніше його успіх повторив Вільям Полінн з Філадельфії (США). Особливості успішного розмноження скалярій довгий час зберігалися в секреті, що дозволяло тримати високу ціну на рибок. Але вже до 1920 року всі таємниці були розкриті й почалося масове розведення скалярій.

Перша вуалева скалярія була отримана в 1956 році, а оксамитово-чорна – роком пізніше.

У 1963 році був описаний третій вид – Pterophyllum leopoldi, названий на честь короля і зоолога Леопольда III.

У сучасній акваріумній культурі можна зустріти велику кількість різновидів скалярій, що відрізняються кольором, розміром і формою плавників.

Види скалярій

Скалярія Кої

Один з найгарніших різновидів скалярії. За зовнішньою будовою вона нічим не відрізняється від природної форми: сплющене з боків тіло, подовжені спинний і анальний плавники та ниткоподібні черевні.

Забарвлення скалярій Кої дуже нагадує розповсюджене забарвлення декоративних японських коропів Кої: по основному, жовтого кольору тулубі, розкидані білі, чорні та блискучі плями. Спина, а також лоб забарвлені в яскраво-червоний колір.

Скалярія чорна

Цей різновид був отриманий та закріплений селекціонерами в м. Детройт, штат Мічиган, США в 1957 році. Їх ще називають «Скалярія Людвіга». Форма характеризується інтенсивним чорним оксамитовим забарвленням (в тому числі і плавників), часто з червоним обідком навколо очей. Ідеальні породисті особини не повинні мати жодної блискучою лусочки, не кажучи вже про світлі плями. Але знайти чистопорідну чорну скалярію в наш час досить важко. Для цього потрібна серйозна та кропітка селекційна робота по збереженню чистої лінії. Також існує вуалева форма чорної скалярії.

Скалярія блакитна

Порода відрізняється наявністю ніжно-блакитного забарвлення плавників і тіла. Особливо ефектно рибка виглядає в акваріумах з живими рослинами. Різновид був отриманий Кеном Кеннеді, акваріумістом з Філіппін. Він зумів виділити у рибок ген, що отримав назву «Філіппінський блакитний». За кілька років ретельної селекції йому вдалося закріпити цей показник у скалярій. Для цього він схрещував платинову скалярію з іншими різновидами, поки не досяг бажаного результату. Найбільш відомою формою, що користується незмінним попитом є скалярія «Піной», хоча в наш час кількість різновидів з блакитним геном досить велика.

Скалярія червона

Інша назва цієї породи звучить як «Червоний диявол». Різновид було отримано шляхом довгострокового відбору особин скалярій Кої, у яких червоний пігмент був розвинений сильніше, ніж у інших. У продажу її можна зустріти також під назвою скалярія «червоний фантом». У деяких представників цього виду на тілі частково може бути відсутньою луска, що створює захопливі візуальні ефекти. Насичення кольором скалярій відбувається поступово, зазвичай пік яскравості досягається на кінець першого року життя. Для того, щоб яскраве забарвлення зберігалося максимально довго, в раціон рибок необхідно вводити корм, що підсилює забарвлення риб.

Скалярія золота

Забарвлення золотої скалярії кардинально відрізняється від її предків. Першим, що впадає в око, – це відсутність характерних смуг. Рибка забарвлена в золотий колір, луска відливає перламутром, а розглядаючи її з різних боків, Ви будити спостерігати неповторні переливи відтінків дорогоцінного металу. Плавники, на відміну від тулуба, прозорі та майже не зафарбовані. Зазвичай вони коротші, ніж у інших видів. А ось розміри рибки досить великі, золота скалярія може виростати до 26 см.

Скалярія біла

Як зрозуміло з назви, даний різновид має повністю біле забарвлення тіла, без смуг. Плавники прозорі, незафарбовані. Дуже важливо відрізняти білу скалярію від альбіносних форм. У останньої обідок ока червоний, у білої скалярії такого не спостерігається. Зовнішній вигляд і догляд за цими рибками аналогічно іншим видам скалярій.

Скалярія Альтум

Дуже незвичайний і цікавий вид скалярії, навколо якого досі точаться суперечки систематиків. Природний ареал обмежений басейном річки Оріноко.

Ключові відмінності Альтум від інших скалярій такі:

• Дуже високі тулуб і плавники. Деякі спіймані особини мали розмір до 50 см у висоту.
• Сильно виступаюча мордочка, в області чола є характерна сідловидна западинка.
• Вертикальні смуги, що перетинають тіло риби, мають червонуватий відтінок.
• Уважний спостерігач помітить затушовані смужки, яких немає в інших видів.
• Розмір лусочок у Альтум набагато дрібніший, ніж у інших скалярій.

У продажу під виглядом справжніх Альтум часто зустрічаються високотілі форми скалярії звичайної. Розмноження справжніх Альтум в неволі до сьогодні не освоєно, в акваріумах зазвичай представлені особини, виловлені в дикій природі.

Догляд та утримання

Для утримання більшості різновидів скалярій необхідний акваріум від 100 літрів на пару. Бажано, щоб висота ємності була не менше 50 см. Від об’єму води безпосередньо залежить максимальний розмір особин. Утримувати цих активних і досить рухливих риб найкраще зграйкою від 6 штук. Скалярії мають жорстку ієрархію у зграї, домінує зазвичай одна пара, яка активно показує свою перевагу над іншими, періодично влаштовуючи сутички. В якості грунту використовується дрібна галька або крупний пісок, придатний для вирощування живих рослин. Рекомендується створити зони з густою рослинністю. Акваріумні скалярії, як і їх родичі з живої природи, без проблем можуть плавати в густих заростях, а також ховатися в них в разі небезпеки (наприклад, для уникнення агресії інших особин). На грунт можна покласти натуральні корені або гроти. Плюсом утримання скалярій є те, що вони не риють грунт і практично не пошкоджують живі рослини.

Скалярії люблять чисту, насичену киснем воду, тому потрібна хороша фільтрація та аерація акваріума. Для цієї мети краще всього використовувати зовнішні фільтри і високопродуктивні компресори. Скалярії добре сприймають яскраве освітлення, тому його необхідно підбирати під потреби рослин з вашого акваріума.

Скалярії – тропічні рибки, тому бажано, щоб температура води не опускалася нижче 24°С. До жорсткості води рибки не вибагливі та легко адаптуються практично до будь-яких значень. Оптимальними параметрами будуть 5-15 dGH. Найкраще, якщо вода в акваріумі буде слабокислою або нейтральною (pH = 6.5-7.5). Не варто забувати про щотижневі підміни води в розмірі 25-30% від об’єму акваріума.

Погані умови утримання, безумовно, приведуть до втрати інтенсивності забарвлення скалярій, тіло стане бляклим, характерний блиск зникне.

В оптимальних умовах скалярії здатні прожити до 10-15 років.

Сумісність

Скалярія досить спокійна і миролюбна рибка, яка цілком підходить для утримання в загальному акваріумі. Але іноді агресивна «ціхлідна сутність» проривається назовні, й скалярії можуть досить відчутно потріпати дрібних рибок. Особливо агресивними вони стають під час нересту, відганяючи чужинців від місця ікрометання. Для утримання зі скаляріями добре підходять великі живородні рибки – моллінезіі, мечоносці; лабіринтові – гурамі, ляліуси; сомики – корідораси, торакатуми, анциструси. Поганими сусідами стануть барбуси, які можуть об’їдати скаляріям ниткоподібні грудні плавники. Через різницю в температурних умовах не варто їх утримувати з золотими рибками. Як сусіди, скаляріям зовсім не підходять дрібні харацинові, які можуть стати їх жертвою, хоча зграйки великих тетр або мінорів часто добре уживаються зі скаляріями. Найчастіше останніх підсаджують в акваріум до дискусів, що не зовсім правильно, тому що висока температура в акваріумах з дискусами не є комфортною для скалярій.

Годування

Нагодувати скалярій в умовах акваріума не важко. Вони прекрасно поїдають усі види кормів: живі, заморожені, сухі. Не гидують ніжними частинами живих рослин. Найголовніше, щоб корм був поживним, різноманітним і містив всі корисні вітаміни. Найчастіше скалярії їдять на поверхні води, рідше в середніх шарах акваріума. З урахуванням цих потреб, для годування скалярій добре підходять такі сухі корми:

• у вигляді пластівців. Пластівці довго тримаються на поверхні, після чого повільно опускаються на дно.
•  у вигляді чіпсів для будь-яких видів тропічних риб. Має високу поживну цінність і засвоюваність. Містить концентрат спіруліни, який повністю задовільнить потребу скалярій у рослинній їжі.
• у вигляді пластівців або гранул з натуральними підсилювачами кольору, який підтримує яскравість і насиченість забарвлення усіх видів червоних, помаранчевих та жовтих декоративних риб. Ефект посилення забарвлення помітний вже з другого тижня застосування. Необхідний такій породі, як скалярія червона, щоб колір рибки не потьмянів.

Скалярій необхідно годувати декілька разів на день такою порцією корму, яка буде з’їдена рибками за кілька хвилин. Для різноманітності раціону дуже корисно ввести в раціон натуральні ласощі – це традиційні кормові організми (мотиль, дафнія, артемія, криль), які точно прийдуться до смаку вашим вихованцям.

Розмноження та розведення

Скалярії – моногамні рибки, які самостійно утворюють пари в акваріумі. Статевозрілими вони стають у віці 8-12 місяців. Статевий диморфізм не виражений, у ранньому віці відрізнити рибок за статтю практично неможливо. Основною ознакою в дорослих особин є лінія спини і черевця. У самок вона практично пряма, а ось в самців становить кут. Також, часто у самок не утворюється жировий горб на лобі. Під час нересту можна побачити в самок широкий яйцеклад. До ікрометання самця і самку необхідно обов’язково тримати разом, так як дозрівання статевих продуктів у самця відбувається тільки в присутності самки.

Нерест може відбувається прямо в акваріумі, зазвичай, ікра відкладається на камені або на широколисті рослини, наприклад, ехінодоруси або криптокорини. Але отримати потомство в акваріумі з різними рибками вкрай важко, молодь може бути з’їдена іншими видами. Тому, в ідеалі, необхідно відсадити пару в заздалегідь підготовлений нерестовик об’ємом від 80 літрів. В акваріумі необхідно забезпечити аерацію і посадити крупнолисті рослини. Якщо вода нейтральна, температуру та жорсткість краще підняти на кілька градусів.

Перед ікрометанням пара активно очищає обраний для нересту лист рослини, після чого самка приступає до процесу метання ікри, а самець запліднює ікринки. Нерест може тривати кілька годин підряд. За один раз самка може відкласти від 300 до 700 ікринок. У скалярій добре виражений батьківський інстинкт – турботлива пара регулярно вентилює кладку своїми плавниками і забирає зіпсовані ікринки. Буде корисно додати трохи метиленового синього для профілактики грибкового ураження.

Інкубація ікри триває протягом двох днів, після чого з неї з’являються личинки, які батьки переносять на нову рослину, щоб уникнути зараження від розкладання оболонок ікри. Близько 7 днів (поки є жовтковий мішок) личинки висять прикріпленими до листа за допомогою клейких канатиків, після чого мальки починають своє плавання. В акваріум рекомендується встановити фільтр, найкраще аероліфтного типу, щоб мальків не засмоктало. Якщо мальків занадто багато, необхідно розсадити їх по різних акваріумах, щоб не допустити отруєння аміаком і нітритами. Залишки корму найкраще прибирати сифоном.

Годувати молодь можна наупліусом артемії або якісним перетертим сухим кормом.

На жаль, іноді батьки можуть з’їсти свою ікру. Тому найкращою порадою буде пересадити рослину з ікрою в окремий акваріум-інкубатор місткістю 10-15 літрів. Рівень води повинен становити не більше 15 см. Необхідно помістити в акваріум терморегулятор з встановленою температурою 30°С. Переносити ікру необхідно так, щоб вона не контактувала з повітрям. Параметри води у відсаднику повинні збігатися з тими, що в загальному акваріумі. Під лист найкраще підкласти розпилювач з несильним потоком повітря і регулярно прибирати побілілі ікринки.

Форму, що нагадує дорослих скалярій, рибки набудуть через 1-1,5 місяці. У цей період вони здатні добре харчуватися якісними сухими кормами. Годувати молодь необхідно 4-6 разів на день.