Золота рибка (Carassius auratus)

Опис

Золота рибка (Carassius auratus) – це по праву найбільш упізнаваний вид декоративних риб, який займає почесне перше місце у списку самих популярних акваріумних мешканців.

Загальні відомості

Свою назву золота рибка отримала, перш за все, за колір луски: стандартний колір тіла – червонувато-золотистий, часто з металевим відблиском. Також зустрічається версія, що рибок прозвали золотими за їх високу вартість в ті часи, коли вони тільки потрапили в нашу країну. Зараз золотих рибок для акваріумістики розводять у промислових масштабах на спеціальних рибницьких господарствах, тому немає ніякої труднощів завести практично будь-який різновид золотої рибки в своєму акваріумі.

Людина тримає і розводить золотих рибок вже кілька тисячоліть. За цей час було виведено величезну кількість різновидів, які відрізняються як за забарвленням луски, так і за формою тіла. Дивлячись на все це буяння яскравих забарвлень і незвичайних форм золотих рибок, важко повірити, що їх прабатьком стала простенька сіренька рибка з сімейства Коропових.

Зовнішній вигляд

Залежно від породи, золота рибка може мати видовжене, стисле з боків або коротке тіло з округлим черевцем. У кожного представника золотих рибок можна виявити збільшені зяброві кришки, тверді зазубрини на перших плавникових променях і глоткові зуби – додаткові щелепи в горлі або глотці.

Будова лусочок золотих рибок також залежить від породних особливостей: вони можуть бути великими, дрібними або зовсім відсутніми на окремих ділянках.

Найпопулярніше забарвлення тіла золотої рибки – червоно-золоте, але зустрічаються форми й з іншим забарвленням: бронзовим, чорним, плямистим, блакитним і т.п. Черевце золотої рибки завжди забарвлене світліше спини.

Варіація плавників також різноманітна. Хвостовий плавець може бути одинарним, роздвоєним, вуалевим або мати іншу незвичайну форму. Спинний плавник золотої рибки зустрічається короткий, вуалевий або може бути відсутній зовсім. Очі великі, трохи випуклі. У деяких порід можуть бути сильно збільшені та мати вигадливу форму.

Мінімальний розмір дорослої золотої рибки в гарних умовах утримання рідко буває менше 15 см. Окремі породи можуть вирости до 30 см. Золоті рибки вважаються довгожителями серед риб. Середня тривалість життя – 13-15 років. Рекорд довгожителя в акваріумі належить англійській золотій рибці на ім’я Тиш, яка прожила 43 роки.

Половий диморфізм у золотих рибок не виражений, визначити самку і самця можна тільки в період підготовки до нересту.

Історія виникнення/відкриття

Жителі стародавнього Китаю мали обширну культуру утримання диких рибок у різноманітних садках і діжках. Періодично траплялися надзвичайно красиві яскраві представники, які використовувалися для подальшого розведення. Також появі незвичайних форм сприяло поширення буддизму. Згідно з канонами, умертвляти рибок, навіть фізично неповноцінних, категорично заборонялося. Їх селили в особливих «милосердних ставках», де вони доживали свій вік, поки не вмирали через природні причини.

Перші письмові згадки про «червоних карасів» з’являються вже в китайських джерелах III – IV ст. Ймовірно, це були окремі мутації срібного карася з червонуватим забарвленням тіла. Поява таких риб носила епізодичний характер. Найімовірніше, характерне стійке червоне забарвлення була отримане в результаті селекційної роботи в VII-VIII.

Після 960-х років золоті рибки стають популярними домашніми вихованцями. Утримувати їх у той час могли тільки заможні люди, так як у них було достатньо місця для облаштування приватних ставків і басейнів.

Поступово попит на золотих рибок зростав, ціна на них падала, і з часом в багатьох китайських будинках вони стали звичайними вихованцями.

Спочатку рибки розповсюдилися в Індокитаї, на початку XVI століття потрапили в Японію. Місцеві селекціонери вивели велику кількість нових порід золотих рибок і стали визнаними лідерами в цій сфері.

В Європу перші золоті рибки потрапили в XVII столітті. Спочатку їх вартість була дуже високою, і тільки найзаможніші люди могли дозволити собі утримувати золотих рибок. За століття золоті рибки широко розповсюдилися по всій території Європи.

У наш час акваріумістам доступний широкий вибір порід золотих рибок, яких вирощують на спеціалізованих рибницьких фермах (в основному в країнах Південно-Східної Азії).

Ареал проживання

Оскільки нині існуючі золоті рибки є результатом селекції срібного карася, зустріти їх в природних місцях проживання не представляється можливим. Потомство випущених у природну водойму золотих рибок зазвичай, за кілька поколінь, перероджується в початкову форму.

Золота рибка (Carassius auratus) – форма карася, штучно виведена в Китаї зі срібного карася. Згадка про «золоту рибку» (карася золотого кольору) вперше зустрічається в китайських літописах, природний ареал цього виду включає річки південних китайських провінцій.

Срібний карась (раніше Carassius auratus, тепер Carassius gibelio) – дика предкова форма золотої рибки – спочатку мав розповсюдження у водоймах Центральної Азії і Сибіру, а також в низов’ях річок Аральського моря. Пізніше срібний карась був штучно розселений у багатьох водоймах Європи та Сибіру. Харчуванням для нього служать рослини, детрит, невеликі ракоподібні та комахи. На початку XVI століття ці риби були експортовані спочатку в Японію і Китай, де були окрасою імператорських садів.

У деяких водоймах живуть тільки самки срібного карася, які нерестяться з самцями споріднених видів риб (плотва, золотий карась, лин, лящ, короп та ін.). При цьому сперматозоїди близьких видів стимулюють розвиток ікри, гібридів не утворюється, а в потомстві з’являються одні самки, підтримуючи існуючу популяцію.

За зовнішнім виглядом золотий і срібний карасі схожі. У деяких водоймах ці види мешкають разом. При цьому відбувається поступове витіснення золотого карася срібним. Срібний і золотий карась можуть схрещуватися і давати гібриди, які зустрічаються у деяких водоймах.

Існує проблема інтродукції акваріумних золотих рибок у природне середовище. Так, в Австралії, деякі акваріумісти випускали своїх риб у природні водойми, де вони на багатій кормовій базі досягли значних розмірів. Найбільша з таких особин мала масу 1,9 кг. При цьому золоті рибки становлять загрозу для інших жителів водойми – вони швидко поїдають вищі рослини і водорості, чим створюють дефіцит корму, можуть знищувати ікру інших риб, поширюють інфекції.

Види

Кількість селекційних порід золотих рибок просто вражає уяву, на даний момент їх налічується більше 300. Такій великій різноманітності сприяли сотні років різних схрещувань і ретельний відбір. Окремі породи були отримані через утримання рибок у жахливих умовах: акваріуми з великим перенаселенням, дуже теплою водою з нечастими підмінами, щедре годування натуральними високобілковими кормами. Це призводило до спалахів інфекцій, через які черевце золотих рибок роздувалася, створюючи передумови до генетичних змін, що згодом закріплювалися відбором.

Спочатку були створені 4 основні породи: рюкін, вакін, ранчо і демекін, з різних варіацій яких і було виведено все різноманіття сучасних варіацій. Усі селекційні золоті рибки діляться на дві великі групи: довготілі (комета, вакін і ін.) та короткотілі (телескоп, оранда і т.п.). Перша група найбільш близька до вихідної форми, відмінності полягають, зазвичай, у формі та розмірах плавників. Породи другої групи зазнали набагато більш суттєвих змін усього тіла риби. Через серйозні зміни всіх органів, тривалість життя подібних форм сильно скорочується.

Цікавим напрямком у селекції золотих рибок є виведення порід з очима, спрямованими вгору. Це пояснюється історичними традиціями розміщення рибок. В Європі звикли спостерігати за золотими рибками збоку, а в азіатських країнах – зверху.

Звичайна Золота Рибка (Common Goldfish)

Ця порода найближче стоїть до природної форми – срібного карася і фактично відрізняється від неї тільки кольором. Тіло подовжене, забарвлення яскраве, червоно-оранжеве. Рідше зустрічаються варіанти червоного забарвлення з чорними плямами і ситцеві – червоно-чорно-білі. Луска має виражений металевий блиск. Хвостовий плавник золотої рибки одинарний, короткий. Черевні і грудні – парні. Для її плавання необхідний простір, тому бажаний довгий акваріум. Виростають до 30 см. При хороших умовах золота рибка здатна прожити від 10 до 30 років.

Телескоп (Telescope Goldfish)

Телескоп – одна з найпопулярніших і незвичайних порід золотих рибок. Перші екземпляри були виведені в Китаї в XVIII столітті, після чого естафету перейняла Японія. Телескопи мають багато незвичайних синонімічних назв. У Країні висхідного сонця рибку прийнято називати демекін. У багатьох азіатських країнах можна зустріти назву Риба-дракон або Око дракона. Назви говорять самі за себе і підкреслюють ключову особливість рибок – сильно розвинені очі, які сидять на особливих стеблинках і виступають на деяку відстань від черепа. В іншому це стандартна короткотіла золота рибка з роздвоєним хвостовим плавцем. Варто відзначити, що молодь не має характерних вирячених очей, вони проявляються протягом півроку з моменту народження. У деяких телескопів довжина стеблинок може досягати 2 см. На даний час у телескопів виділяють кілька типів очей:

1. Очі у вигляді купола, напівсферичні, виступають частково (Dome Eyes).
2. Плоскі очі мають циліндричну форму з плоскою поверхню (Flat Eyes).
3. Очі повністю виступають і нагадують сферу (Globe Eyes).

Зустрічається велика кількість колірних форм і варіацій. Особливо цінуються особини з повністю чорним забарвленням. У США їх прийнято називати Чорними маврами (Black Moor Goldfish). В кінці XIX століття був отриманий стійкий різновид телескопа з чорним забарвленням і довгим хвостом. Він отримав назву «Московський чорний телескоп» і був популярний як в Росії, так і за кордоном. У 1941 році акваріумістом-любителем Андріановим був отриманий чорний телескоп з яскраво-червоними очима.

Золота рибка «Метелик» (Goldfish Butterfly tail)

Порода з’явилася в продажу близько 40 років тому і являє собою різновид телескопа. Відмінною особливістю є подвійний хвостовий плавець, що нагадує крила метелика, якщо дивитися на нього зверху. Очі у рибки випуклі. Забарвлення буває різноманітне: наприклад, чорно-біле («Панда»), червоні і чорні цяточки («Мала панда») і т.п. При утриманні в акваріумі не варто встановлювати декорації з гострими краями – можуть постраждати очі та хвіст. Розмір становить близько 10 см. Тривалість життя – 10-15 років.

Вакін (Goldfish Wakin)

Велика золота рибка для великих акваріумів та декоративних ставків, виростає до 20 см і більше. Цю породу можна вважати прабатьком багатьох форм золотих рибок. Розводиться в Японії з початку XVII століття. Тіло торпедоподібне, хвіст роздвоєний. Від коропа кої відрізняється відсутністю вусиків.  Крім хвостового плавника, особливістю є незвичайне забарвлення – великі червоно-помаранчеві або жовті плями на білому тлі. Яскраво-червоне забарвлення вважається найціннішим. Можуть жити в акваріумі до 20 років.

Водяні очі (Goldfish Bubble Eye)

Одна з найбільш незвичайних порід золотих рибок. Тіло яйцеподібне, хвіст роздвоєний. Особливістю є наявність двох звисаючих з боків міхурів під очима, наповнених рідиною. Вони можуть досягати до ¼ розміру тіла. Забарвлення різноманітне, можна зустріти: червоне, помаранчеве, ситцеве, чорне, рожеве та ін. Воно формується у молодих золотих рибок у віці ближче до двох років. Очі направлені вгору, спинний плавець відсутній. При утриманні в акваріумі, варто пам’ятати, що мішки з рідиною можуть лопнути. Згодом вони відновляться, але можуть відрізнятися за розміром. До того ж, в рану може потрапити інфекція, тому для золотих рибок рекомендується встановлювати декорації без гострих країв. Водяні очі – дуже ніжна золота рибка, і схильна до бактеріальних і грибкових захворювань. Максимальний розмір до 13 см, Тривалість життя до 15 років.

Вуалехвіст (Veiltail Goldfish)

Одна з найкрасивіших породних форм, але досить примхлива золота рибка, яка має специфічні особливості при утриманні. Відмітна особливість цієї породи – це плавники. Вони довгі та тонкі, досягають великих розмірів і схожі на вуаль. Тіло укорочене, черевце округле. Спинний плавник золотої рибки добре розвинений, може досягати розміру 6 см. Хвостовий і анальний плавник роздвоєні. Зустрічаються різноманітні забарвлення: білі, червоно-оранжеві, ситцеві й ін. Має схильність до певних захворювань. Дуже часто у золотих вуалехвостів виявляються проблеми з плавальним міхуром. Пояснюється це тим, що селекція йшла шляхом відбору особин з укороченим тілом. Отже, всі внутрішні органи також видозмінилися і ущільнилися. Зменшений плавальний міхур іноді може не впоратися зі своїми функціями. Шикарний хвостовий плавець золотих рибок вуалехвостів – це їхня гордість та їх тягар: схильний до численних травм, він може служити розсадником бактеріальних і грибкових інфекцій. В акваріумі виростають до 18 см і живуть, в середньому, 10-15 років.

Перлинка (Goldfish Pearlscale)

Ця відносно молода порода золотих рибок (була виведена на початку XIX століття) має практично ідеальне кулясте тіло. Голова маленька і вузька. Луска на тілі з темним контуром і контрастно виділяється, з боку схожа на краплинки. Класичним варіантом забарвлення золотої рибки-перлинки є червоно-помаранчевий, але у продажу можна знайти широку гаму кольорів: блакитного, чорного, білого з різними кольоровими вкрапленнями. Існують породи з шапочками, аналогічними орандам. В акваріумі розмір рибки не перевищує 10 см. Вважається досить витривалою породою, але при утриманні необхідно враховувати повільність і незграбність: золотій рибці може не перепадати корму.

Звіздар (Celestial Eye Goldfish)

Інша популярна назва цієї золотої рибки – Небесне око. Породні особливості: повна відсутність спинного плавця і наявність виступаючих очей, схожих на очі телескопа, з однією лише відмінністю – у звіздаря очі спрямовані вгору. Вперше була отримана в Китаї на початку XIX століття, через століття була завезена в Японію, де місцеві селекціонери довели породу золотої рибки до сучасних стандартів. Володіє укороченим, яйцеподібним тілом. Анальний і хвостовий плавці роздвоєні. Існує кілька колірних варіацій: чорні, оранжеві, сірі та ін. Особлива будова органів зору накладає ряд обмежень при утриманні: в акваріумі не можна використовувати декорації з гострими краями та підбирати в сусіди активних рибок, здатних пошкодити очі. Цікавий факт: у молодому віці очі рибок розташовані нормально, але в міру росту видозмінюються. Розмір рибок в акваріумі не перевищує 13 см.

Комета (Goldfish Comet)

Порода має торпедоподібне тіло, подовжене плавниками і довгим одинарним хвостом з глибоким роздвоєнням. Є подальшим розвитком класичної золотої рибки. Була виведена в США і є однією з найбільш витривалих форм. Для комети необхідно забезпечити відповідний акваріум від 40 літрів, краще видовженої форми: золота рибка дуже любить активно плавати.  Схильна до вистрибування, тому акваріум необхідно накривати кришкою. Класичним поєднанням кольорів є червоний і білий, але можна зустріти форми сріблясті, перламутрові, білі та ін. Середній розмір при утриманні – 10 см, тривалість життя – до 14-15 років.

Нанкін

Це порода золотих рибок була створена японськими селекціонерами в середині XVIII століття. Назва рибки, найімовірніше, пов’язана з великими китайським містом-портом Нанкін, колишньою столицею держави. Вихідні виробники для створення цієї породи були також експортовані в Японію з цього міста. А оскільки в ті часи було звичайною практикою називати будь-який товар, що прийшов в країну ім’ям міста, звідки вантаж прибув, то за золотими рибками закріпилася назва нанкін. У наш час придбати цю рибку за межами Японії дуже важко, так як уряд країни включив цю породу до переліку об’єктів з посиленою охороною, що призвело до різкого зниження експорту. Нанкін має яйцеподібне тіло, роздвоєний короткий хвіст. Спинний плавець відсутній. Середній розмір тіла – 13 см. Класичне забарвлення – мідно-червоне, з червоними плавниками і головою. На основі традиційного Нанкіна були виведені дві варіації з незвичайними назвами: «Біле качине яйце» (тіло повністю біле, плавці рожеві, зяброві кришки і основа плавників яскраво-червоні) і «Яйце чорного дракона» (оксамитовий чорний колір, випуклі очі і бородавчаста «шапка » на голові).

Оранда (Oranda Goldfish)

Характерною особливістю золотої рибки оранди є шкірний наріст (нагадує шапочку), що відрізняється кольором від основного забарвлення тіла. Він закладається на 3-4 місяць життя риби та закінчує формування до двох років. Також нарости допускаються на зябрових кришках. Форма тіла золотих рибок може відрізнятися: японці надають перевагу більш витягнутим особинам, у Китаї ж популярністю користуються короткотілі різновиди. Черевце округле, плавники золотої рибки чітко роздвоєні і часто дуже довгі. Забарвлення має широкий діапазон варіацій: червоний, чорний, блакитний і різні їх поєднання. Окремо стоїть варіація «червона шапочка» – її тіло абсолютно біле, горбок на голові – яскраво-червоний. На Сході золоті рибки оранди дуже цінуються, їх називають не інакше, як «Водні квіти». Існують цікаві гібриди, наприклад, Оранда Око дракона має тіло оранди і очі, як у телескопа. Золоті рибки досить вибагливі до якості води, тому при догляді за ними потрібно регулярно контролювати її параметри. Горбиста поверхня «шапочки» чутлива до забруднень – бруд, потрапляючи між складки, може стати причиною інфекції рибки. Правильно організована фільтрація – запорука успіху при утриманні золотих рибок.

Оранда Червона Шапочка (Redcap Oranda Goldfish)

Сама пізнавана варіація золотої рибки Оранда. Тіло укорочене, черевце округле, плавники великі роздвоєні. Колір тіла – білий. На верхній частині голови розташовується бородавчастий виріст яскраво-червоного кольору. Наріст закладається на 3-4 місяці життя, а своїх максимальних розмірів досягає у віці 2 років. Золота рибка оранда чутлива до якості води і температури. В акваріумі досягає розмірів 15-20 см.

Помпон (Гірошіма)

Помпон в даний час розглядається не як окрема порода, а скоріше, як ознака, яка може проявлятися у деяких селекційних порід золотих рибок. У зв’язку з цим в 1987 році було прийнято рішення розділити рибок з подібною особливістю на дві основні групи: Японські помпони (сюди відносяться види зі спинним плавником) і Китайські помпони (породи без спинного плавника). Свою назву група золотих рибок отримали за цікаву особливість: їх носові клапани сильно збільшені (в звичайному стані непомітні) і утворюють з двох сторін рота пухнасті нарости різних форм і розмірів, які дуже нагадують помпони. Вони можуть бути червоного, білого, коричневого і блакитного кольору. Найбільш цінними вважаються особи, у яких колір помпонів відрізняється від основного забарвлення тіла. На жаль, рибки не такі популярні, як інші породи, але в акваріумах цінителів золотих рибок, можна зустріти і їх.

Ранчу (Ranchu Goldfish)

Ця порода одна з найпопулярніших в Японії і Китаї. Ранчу має масивне коротке тіло округлої форми. Спина широка, сильно вигнута в сторону хвоста. В цілому, ця порода золотої рибки дуже схожа на левоголовка, проте остання має більш розвинений хвостовий плавець і рівнішу спину. Хвіст невеликий, іноді розділений на кілька частин. Класичне і найпопулярніше забарвлення золотої рибки – біле тіло з цяточками і червоні нарости на голові. Порода була виведена в Японії в кінці XIX століття і спочатку не мала горбиків на голові, які нагадують за структурою ягоду малини. Наступні схрещування і селекція привели до того, що тепер за стандартом породи закріплено наявність наростів. Це дуже зближує породи ранчо і левоголовка, часом буває дуже важко встановити, до якої конкретно породи відносяться ті чи інші рибки. Для утримання найкраще підійде видовий акваріум. Незвичайна форма тіла не дозволяє золотим рибкам активно плавати в товщі води, тому активні споріднені породи не підійдуть для спільного утримання. Золота рибка ранчо не любить зниження температур, тому утримання в декоративних ставках не рекомендується.

Левоголовка (Lionhead Goldfish)

Дуже нагадує породу ранчу. Тіло коротке, округле. Є нарости, що покривають більшу частину голови рибки, так, що можуть повністю закривати очі, ніздрі та рот. За зовнішню схожість з гривою лева золоті рибки і отримали свою назву. Можна зустріти найрізноманітніші забарвлення: червоне, синє, чорне, а також численні комбінації. Золота рибка чутлива до параметрів води, не можна використовувати декорації з гострими гранями. Левоголовка повільна, при співжитті з активними видами риб може залишатися без їжі. Середній розмір в акваріумі до 13 см.

Німфа (Fantail Goldfish)

Ці декоративні золоті рибки – часті гості на різноманітних виставках. Німфи виділяються, перш за все, великим хвостовим плавцем. Найбільш цінні особини мають повністю роздвоєний хвіст, якщо подивитися зверху він буде схожий на трикутник. Анальний плавник розділений аналогічно. Червоно-оранжеве забарвлення золотих рибок є найпопулярнішим, але зустрічаються форми й інших кольорів. Незважаючи на високі декоративні якості, золота рибка німфа досить витривала. Може утримуватися як в акваріумі, так і у відкритих декоративних ставках в літню пору. Для неї не страшні навіть плавні зниження температури до 4-5 °С. Середній розмір німф в акваріумі 10-15 см. Японська форма золотої рибки німфи носить назву Рюкін.

Рюкін (Ryukin Goldfish)

Порода рюкін (також зустрічається написання риукін) була створена японськими селекціонерами. Назва перекладається, як «золото Рюкю» – саме з цього архіпелагу були доставлені перші форми, що стали основою для подальшого відбору. На фоні інших золотих рибок, відрізняється щільним коротким тілом з характерним вигином спини – горбом, що йде від голови до спинного плавника. Останній в свою чергу повинен бути строго вертикальним і досягати по висоті від 1/3 частини тіла. Він дуже нагадує гребінь на шоломах римських легіонерів. Хвостовий плавник золотої рибки роздвоєний, інші плавники мають заокруглення на кінцях. Цінність особи залежить, не в останню чергу, від довжини плавників. Зустрічаються особини з однотонним забарвленням або плямистим. Можливе утримання золотих рибок у ставках.

Джикін (Goldfish Jikin)

Одна з найрідкісніших порід золотих рибок. Є родичем рюкіна і успадкувала від нього коротке тіло з округлим черевцем. Характерна особливість – будова хвостового плавника. Він розділений на чотири частини і нагадує латинську букву «Х» (ікс), якщо дивитися на рибку ззаду. В англомовних країнах її називають «Павичевий хвіст». Друга незвичайна ознака цієї золотої рибки – забарвлення. На білому фоні тіла розташовані червоні плями, причому розташовані строго на визначених місцях: рот, плавники: черевні, анальний і спинний, зяброві кришки, хвіст, область біля анального плавника. Подібне забарвлення вважається еталонним, але отримати таких особин при розведенні вкрай важко. Тому розвідники зазвичай йдуть на хитрість: зайві пігменти прибираються, а відсутні додаються за допомогою ін’єкцій. Середній розмір рибок до 15 см.

Тосакін (Tosakin Goldfish)

Порода була виведена в Японії в середині XIX століття, але через сторіччя мало не зникла. За однією з версій, це було пов’язано з тим, що порода не покидала меж своєї провінції довгий час. В кінці Другої світової війни територія провінції була піддана масивним бомбардуванням, а в 1946 році пережила потужний землетрус. В результаті цих подій майже всі тосакіни були знищені. Однак колекціонер Хіро Томура випадково виявив в одному з ресторанів міста Кочі шість уцілілих особин і виміняв їх на пляшку спиртного. Таким чином, породу вдалося врятувати, а пізніше і відновити.

Породною особливістю тосакінів є особлива форма хвоста. Він повністю зрісся і при спостереженні зверху складається в практично рівне коло. Цих риб спеціально виводили для спостереження зверху. Тіло коротке, яйцеподібне. Забарвлення може бути червоним, помаранчевим та срібним в різних комбінаціях. За рахунок короткого тіла, плаває ця золота рибка досить незграбно. При утриманні дуже важливо, щоб в акваріумі не було сильної течії.

Шубункін (Shubunkin Goldfish)

Ще один найближчий родич природної форми, який успадкував від неї витривалість і невибагливість у харчуванні. Тіло має торпедоподібну форму, хвостовий плавник одинарний, розсічений. Забарвлена золота рибка дуже строкато: на білому тлі можуть бути великі плями самих різних кольорів, а також дрібні цятки по всьому тілу. В акваріумі досягає розміру більше 10 см. Можливе утримання в декоративному ставку. Існує дуже цікава кольорова варіація шубункіна – шубункін Брістольський (Goldfish Bristol Shubunkin), отриманий у Великобританії. Золота рибка має видозмінений хвостовий плавець, він закруглений і нагадує серце. Основний колір луски – синій, з кольоровими вкрапленнями.

Догляд і утримання

Для утримання золотих рибок необхідний просторий акваріум. Це пов’язано з великим розміром рибок (деякі особини можуть виростати до 20-30 см) і їх активністю. Мінімальний рекомендований об’єм – 50 літрів на одну особину. Слід надавати перевагу класичним прямокутним акваріумам висотою не більше 50 см. Довготілим породам золотих рибок, таким як комети, краще підійде акваріум, витягнутий в довжину: так у них буде більше простору для активного плавання. В якості грунту найкраще використовувати круглу гальку, так як золоті рибки дуже люблять копатися у ньому. Розмір потрібно підібрати такий, щоб риби не змогли проковтнути камінчики. При оформленні акваріума слід пам’ятати, що деякі породи золотих рибок з видозміненими очима (телескопи, звіздарі, водяні очі) легко можуть пошкодити органи зору, тому декорації не повинні мати гострих граней. Плавають золоті рибки у всіх шарах води.

Золоті рибки набули слави акваріумних «бруднуль», і в цьому є частка правди – рибки активні та досить ненажерливі, отже, виділяють багато відходів у воду, а також постійно каламутять воду, риючись в грунті, тому для них необхідні хороші фільтрація і аерація.  Рекомендується використовувати потужні каністрові зовнішні фільтри для очищення води. Нітрифікуючі бактерії, що живуть на губках фільтра і спеціальних субстратах, будуть розкладати та переробляти небезпечний для риб аміак у практично безпечний нітрат. Сучасні компресори легко допоможуть збагатити воду потрібною кількістю кисню, який необхідний як рибам, так і корисним бактеріям для їх життєдіяльності. Не варто забувати про регулярні підміни води: щотижня потрібно міняти 25-30% води на свіжу, це не дозволить накопичуватися в воді шкідливим сполукам.

Золоті рибки відносяться до холодноводих видів. Це означає, що оптимальною температурою для їх утримання буде 18-23 °С влітку і 15-18 °С – взимку. У літній період багато золотих рибок здатні без проблем жити в декоративних ставках на відкритому повітрі. Таким чином, при утриманні золотих рибок можна не використовувати терморегулятор. Жорсткість води повинна знаходиться в межах 8-25 °dGH, кислотність –  6.0-8.0. З цього випливає, що золоті рибки досить витривалі та здатні жити в широкому діапазоні параметрів води. Слід наголосити, що сучасні селекційні види більш чутливі до параметрів води, тому рекомендації щодо їх утримання краще виконувати дуже уважно.

При необхідності золотим рибкам можна додавати сіль (5-7 г/л), вони без проблем переносять невелике підвищення солоності води.

У спадок від природної форми золотим рибкам дісталася любов до общипування ніжних листочків водоростей. Тому при утриманні в акваріумі найкраще використовувати твердолисті або швидкорослі види (наприклад, анубіас, елодея, валіснерія гігантська, деякі криптокорини). Варто пам’ятати, що золоті рибки дуже люблять ворушити грунт, тому рослини необхідно висаджувати так, щоб у вихованців не було можливості дістатися до коренів. Найчастіше при їх утриманні акваріумісти вибирають штучні рослини.

Сумісність

Ідеальним для утримання золотих рибок стане видовий акваріум, тобто найкраще буде посадити зграйку рибок одного виду в підходящу за об’ємом ємність. Необхідно враховувати, що породи з довгим і коротким тілом краще не змішувати. Довготілі різновиди більш активні та можуть пошкодити сусідам плавники або очі.

Складність сумісності з іншими видами також обумовлена відмінністю температурних оптимумів у холодноводих риб (золоті) і тропічних (велика частина інших декоративних риб). Для другої групи оптимальна температура води – 24-28°С, що є верхньою межею для золотих рибок, тепла вода для них менш комфортна.

Якщо ж акваріуміст прийняв рішення про спільне утримання золотих рибок з іншими видами, то не варто підбирати в сусіди занадто дрібних риб, які можуть бути з’їдені золотими рибками. Не кращим вибором стануть і активні риби, здатні обкушувати плавники, наприклад, багато видів барбусів. Такі породи, як комети, можуть уживатися з неагресивними цихлідами середніх розмірів.

Годування

Золоті рибки відносяться до всеїдних рибок. Це означає, що в їх раціоні обов’язково мають бути присутні як тваринні, так і рослинні компоненти. Рибки невибагливі в їжі та здатні споживати будь-які види корму: сухі, живі, заморожені. В якості рослинної підгодівлі використовують сухі корми з високим вмістом спіруліни, а також плаваючі рослини (ряска, вольфія, річчія). Деякі акваріумісти практикують годування золотих рибок кашами: манною, пшеничною, рисовою та ін. Але подібні продукти можуть привести до погіршення якості води.

Сухий корм, що використовується для годування золотих рибок, повинен бути повністю збалансованим, поживним, добре засвоюватися. Останнє особливо важливо, тому що речовини, які не засвоїлись потраплять у воду з відходами риб і можуть стати причиною накопичення токсичних азотистих сполук.

Враховуючи величезну популярність золотих рибок у світі, випускається ціла лінійка спеціалізованих кормів для золотих рибок.

1. базовий корм для усіх видів золотих рибок. Випускається у формі пластівців і плаваючих гранул. Оптимально підібраний склад покращує здоров’я і життєву силу рибок.
2. корм у формі чіпсів: у червоному обідку знаходяться поживні елементи, в жовтій середині міститься криль для посилення природного забарвлення і підтримки м’язового розвитку.
3. високопоживний корм з природними підсилювачами кольору, що дозволяє золотим рибкам проявити себе у всій красі. Випускається в формі пластівців і гранул.
4. корм преміум-класу в гранулах для всіх селекційних золотих рибок (оранди, телескопи, рюкіни та ін.). Міні гранули швидко розм’якшуються у воді і поступово опускаються на дно, що відповідає звичці японських золотих рибок шукати корм на дні. Натуральні каротиноїди підсилюють забарвлення риб. Багатий рослинними протеїнами, які забезпечують оптимальне травлення.

Годувати золотих рибок необхідно кілька разів на день невеликими порціями, що будуть з’їдені рибками за кілька хвилин.

Розведення

Статевозрілими золоті рибки стають вже до першого року життя. Однак при розведенні кращим віком для відбору виробників є вік від 2 до 4 років. Чим старше самка, тим більше ікри вона може метати. Великі особини можуть метати до 3000 ікринок. Нерест може відбуватися кілька разів на рік. При розведенні селекційних форм необхідно приділяти велику увагу якості виробників: вибирають кращих наявних особин, з максимальною відповідністю стандарту породи.

Статевий диморфізм у золотих рибок не виражений. Визначити самця і самку стає можливим тільки при настанні шлюбного періоду. У природних умовах він припадає на кінець весни (квітень-травень). Під час підготовки до ікрометання зовнішній вигляд як самців, так і самок змінюється: на зябрових кришках можна виявити невеликі перламутрові горбки округлої форми, які називаються туберкули, а на грудних плавцях з’являються маленькі зазубрини. У готових до нересту самок золотих рибок черевце збільшується в розмірах, самці ж активно переслідують жіночих особин, заганяючи їх у густу рослинність і роблять характерні удари в область анального отвору. Для нересту підійде акваріум від 40 літрів з хорошою аерацією і освітленням. Рівень води повинен становити близько 20 см. Виробники часто поїдають свою ікру, тому на висоті 1-2 см від дна рекомендується встановити сітку з великими вічками, або використовувати в акваріумі густі зарості живих рослин. Стимулом до нересту служить підвищення температури і велика підміна води (більше 1/3).

Ікринки мають розмір близько 1 мм, спочатку напівпрозорі з жовтуватим відтінком. Через кілька днів відкладені ікринки бліднуть і стають важкопомітними, а незапліднені покриваються грибком і біліють. Заражені ікринки золотих рибок необхідно видалити, а здорову ікру обробити протигрибковим засобом, наприклад, метиленовим синім.

На 2-6 день з ікринок з’являються личинки, які нерухомо висять між рослинами і живляться з жовткового мішка. Зазвичай вони знаходяться в положенні вгору головою. Тривалість вилуплення залежить від температури води і освітленості. Після того, як запас поживних речовин вичерпається, мальки золотої рибки підпливають до поверхні води для того, щоб наповнити повітрям свій плавальний міхур, після чого у них з’являється можливість приймати горизонтальне положення. Потім мальки починають активно пересуватися в пошуках їжі. Стартовим кормом можуть служити науплії артемії, коловертки або «живий пил», а також високоякісні сухі корми для мальків. Годувати мальків необхідно часто, до 3-6 разів на день. У міру зростання кількість годувань зменшується.

Початкове забарвлення мальків золотих рибок дуже нагадує свого предка – срібного карася. Породне забарвлення проявляється у молоді у віці 2-3 місяців.

В міру зростання золотих рибок необхідно здійснювати сортування за необхідними зовнішніми ознаками. Справа в тому, що в потомстві дуже часто спостерігається розщеплення за морфологічними ознаками і в деяких випадках мальки не мають очікуваних породних характеристик. Подібні «чистки» допомагають відбраковувати особин, які не відповідають стандартам. До того ж, сортування допомагає розвантажити акваріум і не допустити «затягування» мальків.

Молодь породистих золотих рибок дуже чутлива до якості води і схольна до деяких захворювань, тому необхідно строго стежити за станом їх акваріума.