Опис
Не кожна акваріумна рибка може похвалитися польотами в космос, а тим паче успішним розмноженням в умовах невагомості. Але героїню нашої статті люблять не лише вчені, а й акваріумісти у всьому світі. І далі ви дізнаєтесь чому.
Загальні відомості
Орізія японська або Медака японська (Oryzias latipes) — вид риб роду медака (Oryzias), родини Адріаніхтові (Adrianichthyidae). Прісноводна субтропічна променепера рибка до 3,2 см довжиною, з сімейства Адріаніхтієвих. Широко відома також як японська медака та японська рисова рибка.
Природний ареал орізії охоплює територію Японських островів, де вона здавна населяє різноманітні мілководні водоймища. Це один із найбільш вивчених видів, який поєднує в собі наукову цінність та популярність в акваріумістиці. Японська орізія займає особливе місце у культурі Японії. Її утримання в штучних водоймах та декоративних резервуарах відомий, як мінімум, з XVII століття. У японських школах медаку часто використовують для навчання дітей основ біології та догляду за живими вихованцями. Однією з особливостей японської орізії є здатність переносити широкий діапазон солоності води. У природі вона зустрічається як у прісних, так і в солонуватих умовах.

Не менш цікавою є її репродуктивна стратегія. Після запліднення самка деякий час носить ікру, прикріплену до анального плавця, після чого відкладає на водні рослини або інші субстрати. Короткий репродуктивний цикл та висока плодючість роблять цей вид виключно зручним для вивчення процесів розмноження та розвитку. У лабораторних умовах медаки здатні нереститись практично щодня, що забезпечує дослідникам постійний доступ до матеріалу для спостережень.
Орізія японська набула світової популярності як модельний організм у біологічних науках. Її використовують у генетиці, ембріології, токсикології, фізіології та екології. Однією з важливих переваг є відносно невеликий розмір геному та короткий час зміни поколінь, що прискорює проведення експериментів. Крім того, цей вид легко переносить транспортування та утримання у штучних умовах, а також демонструє високу стійкість до різних стресових факторів.
Особливе місце історія вивчення японської орізії займають експерименти, пов’язані з космічними дослідженнями. Медака японська характеризується коротким періодом відтворення, тому як модельний організм широко використовується для досліджень, і була першим хребетним організмом, який здійснив повний цикл відтворення в космосі. Влітку 1994 року на борту космічного човника Колумбія 2 самці і 2 самиці медаки японської здійснили 15-денну поїздку, орбітальний політ, під час якого успішно стався нерест, запліднення ікри та розвиток потомства. Таким чином, японська орізія стала першим хребетним організмом, який завершив повний цикл розмноження за умов невагомості. Усі особини, включаючи мальків, що з’явилися, благополучно повернулися на Землю, що дозволило продовжити їх вивчення. Пізніше експерименти з цим видом проводились і на орбітальних станціях.

У науковій практиці японська медака також цінується можливість отримання інбредних ліній, що значно полегшує генетичні дослідження. Зниження генетичної варіабельності всередині ліній дозволяє точніше виявляти спадкові закономірності та вивчати вплив окремих генів. У цього виду було виявлено специфічний ген, що визначає стать, що стало важливим етапом у розумінні механізмів статевої диференціювання у хребетних.
Сучасні методи молекулярної біології дозволили створити численні генетично модифіковані лінії японської орізії. Деякі з них здатні синтезувати флуоресцентні білки, завдяки чому риби набувають яскравого забарвлення та можливості «світитися» під УФ-променями або синьою лампою. Це так звані рибки Глофіш. Хоча такі форми становлять значний інтерес для науки, їх поширення у низці регіонів обмежене законодавством. Крім цілеспрямованих модифікацій, у медак нерідко виникають спонтанні мутації, що проявляються, наприклад, у зміні довжини плавників або відсутності луски.
В утриманні орізія японська не становить особливих труднощів і відмінно підійде акваріумістам-початківцям.
Зовнішній вигляд
Японська орізія належить до дрібних акваріумних риб. Довжина дорослої особини, як правило, не перевищує 3-4 сантиметри. Тіло японської орізії витягнуте і трохи сплощене з боків, з практично прямою або трохи вигнутою спиною і помірно округлим черевцем. Голова відносно невелика, з великими виразними очима. Рот верхній, що відбиває особливості харчування у природі, де риби підбирають корм із води. Грудні плавці розташовані досить високо, забезпечуючи хорошу маневреність. Спинний плавець зсунутий назад і у самців має більш загострену форму, тоді як у самок він округлий. В анальному плавнику налічується значна кількість променів, що робить його помітним елементом зовнішнього вигляду.
Забарвлення японської орізії в природних умовах досить стримана. Основний фон тіла варіює від кремового і сріблястого до сірого з легким зеленим або блакитним відливом. На боках часто помітна вузька темна смуга, що проходить вздовж тіла, а також слабкі переливи райдужні, особливо виражені при певному освітленні. Плавники зазвичай прозорі, іноді з тонкою оранжевою облямівкою, а райдужка очей може мати блакитний відтінок.

Завдяки тривалій селекційній роботі зовнішній вигляд японської орізії значно змінився. Протягом кількох століть розведення були отримані численні декоративні форми, що відрізняються яскравим та незвичайним забарвленням. Серед них зустрічаються золотисті, помаранчеві, білі, рожеві та навіть майже чорні варіанти. Деякі лінії характеризуються особливим розподілом кольору, наприклад, контрастним забарвленням голови або переливчастим блакитним блиском. Селекція торкнулася не лише забарвлення, а й форми плавників, що ще більше розширило внутрішньовидову різноманітність. На окрему увагу заслуговують сучасні генетично модифіковані форми. Ці риби здатні світитися завдяки впровадженню геном генів флуоресцентних білків, спочатку виявлених у морських організмів. В результаті отримані особини, що випромінюють зелене, жовте або червоне свічення.
Тривалість життя в домашніх умовах становить 3-5 років.
Ареал проживання
Зустрічається у Східній Азії: Китай, Японія, Корея, В’єтнам. Відзначений у басейнах річок Хадинг, Меконг, Іраваді, Салуїн, Хонгха і Н’янг.
Перший час вважалося, що японська орізія була поширена від материкових районів Південно-Східної Азії до Японських островів. Проте наступні морфологічні та генетичні дослідження показали, що частина цих популяцій відноситься до самостійних видів, внаслідок чого ареал рибки був переглянутий.
В даний час під японською орізією розуміють переважно популяції, що мешкають на території Японії. Основний ареал включає острови Хонсю, Сікоку та Кюсю, а також дрібніші острови південної частини архіпелагу, включаючи Рюкю. При цьому на північних територіях, таких як Хоккайдо цей вид не є аборигенним і з’явився там в результаті інтродукції. Незважаючи на уточнення систематики, близькі форми та споріднені види продовжують населяти материкову частину Азії, що створює додаткові складності.

Японська орізія населяє переважно мілководні водойми зі стоячою водою або слабкою течією. Найбільш характерними місцеперебуваннями є рисові поля, невеликі ставки, канали, заболочені ділянки та повільно поточні струмки. Ці риби добре пристосовані до життя антропогенних ландшафтах, їх нерідко знаходять на рисових полях. Японська орізія здатна жити у прісній воді, а й у солонуватих умовах. Завдяки добре розвиненим механізмам осморегуляції, вона витримує широкий діапазон солоності. Також цей вид демонструє значну стійкість до температурних коливань.
Крім природного поширення, японська орізія була інтродукована в різні регіони за межами свого вихідного ареалу. Повідомляється про її появу в низці країн Центральної Азії, де вона успішно акліматизувалась. Водночас дані про поширення за межами Японії нерідко вимагають уточнення, оскільки під цією назвою можуть фігурувати близькі види рисових риб.
Догляд та утримання
Японська орізія по праву вважається однією із самих неприхотливих акваріумних риб, що робить її придатною як для починаючих, так і для досвідчених акваріумістів. Умови її вмісту у багатьох згадують ухід за таким популярним видом, як гуппі.
Для утримання японської орізії не потрібен крупний акваріум. Невелика група може успішно жити в акваріумі об’ємом від 30 літрів. Важним елементом є наявність кришки, оскільки ці питомці схильні до прижимів і можуть легко покинути акваріум при випугу. Освітлення бажано помірне або приглушене, так як в природі оризії обитають у водоємах з обилием рослинності, де розсіюється яскравий світ.

Оформлення акваріума повинне максимально імітувати природні умови. Перевага надається темному субстрату з дрібного гравію або піску, на тлі якого риби виглядають контрастніше. Хорошим вибором стане спеціальний ґрунт, який відмінно підходить для вирощування живих рослин та позитивно впливає на біологічний баланс (пориста структура стає місцем проживання великої кількості корисних бактерій).
Велика кількість живих рослин і укриттів створює комфортне середовище та сприяє зниженню рівня стресу. Плаваючі рослини особливо важливі, оскільки вони приглушують світло і формують звичну для оризій півтінь. Додаткові елементи декору, такі як натуральні корчі та укриття, не лише прикрашають акваріум, але й дають рибам почуття безпеки.

Для забезпечення високої якості води обов’язково буде потрібно продуктивний фільтр, але без сильної течії. Необхідно регулярно проводити підміни, не рідше ніж один раз на тиждень, замінюючи 20-30% від обсягу акваріума. Не забувайте використовувати кондиціонер під час кожної заміни. Він моментально видаляє з води хлор і важкі метали, а також містить вітаміни, що зменшують стрес, і натуральні колоїди, які дбають про зябра і слизові оболонки риб.
Температурний режим утримання відрізняється від багатьох тропічних риб. Японська орізія віддає перевагу порівняно прохолодній воді і комфортно почувається при температурі близько 18-22°С. У більшості випадків використання обігрівача не потрібне, особливо при стабільній кімнатній температурі.
Оптимальні параметри води змісту: Т=18-22°С, pH=6.5-8.0, GH=8-20.
Сумісність
Японська орізія відрізняється спокійним та миролюбним характером, завдяки чому вважається одним із найбільш вдалих видів для загального акваріума. Хоча окремі особи можуть існувати парами, повноцінне розкриття їх поведінкових особливостей відбувається саме у зграйці, де формуються природні соціальні взаємодії. У групі риби почуваються впевненіше, стають активнішими і рідше виявляють полохливість.

За характером японська орізія належить до неконфліктних видів. Вона не виявляє агресії по відношенню до сусідів і не схильна до територіальної поведінки. Основну частину часу орізії проводять у верхніх шарах води, активно переміщаючись у пошуках корму.
Найбільш вдалими сусідами для японської орізії є види, які віддають перевагу схожим умовам утримання та помірним температурам. До таких можна віднести розбір і мікророзбір, псевдомугілів і дермогенісів, дрібних тетр, гуппі, пецілій. З сомів підійдуть коридораси і анциструси.
Японська орізія може успішно утримуватися і з безхребетними. Вона сумісна з креветками, такими як неокаридини та деякі каридини, особливо якщо акваріум густо засаджений рослинами.
Небажаними сусідами є будь-які великі чи потенційно агресивні риби. В першу чергу це ціхліди, великі барбуси, золоті рибки і будь-які хижі риби. Також не рекомендується утримувати японську орізію з видами, що потребують високої температури води. До них відносяться багато популярних тропічних риб, наприклад скалярії, дискуси, неони.
Годування
У природному середовищі орізія японська харчується дрібним планктоном та личинками комах, збираючи корм переважно біля поверхні води. В акваріумі важливо враховувати цю специфіку: корм має бути дрібним, легким і довго утримуватись у верхніх шарах. Основу раціону японської орізії повинні становити якісні сухі корми, що забезпечують збалансоване харчування. Одним з найуніверсальніших рішень є пластівеподібні корми. Пластівці довго залишаються у доступі на поверхні води, що ідеально відповідає звичці орізій харчуватися у верхніх шарах акваріума.

Хорошим варіантом стануть і чіпси.
Вони виготовляються за інноваційною низькотемпературною технологією, зберігаючи ще більше вітамінів. А особливий енергетичний концентрат, багатий на омега-3 кислоти, додасть вашим вихованцям життєвої енергії. Не можна оминути і лінійку кормів мініатюрного розміру, створені спеціально для харчування рибок із невеликим ротом.
Побалувати своїх орізій ви завжди можете за допомогою натуральних, а головне, безпечних ласощів. Мотиль або артемія обов’язково припадуть до смаку вашим рибкам.
Японську орізію рекомендується годувати 1-2 десь у день невеликими порціями, щоб вихованці повністю з’їдали їх у кілька хвилин. Це важливе правило, оскільки перегодовування швидко призводить до погіршення якості води і може негативно позначитися на здоров’ї риб.
Розмноження та розведення
Японська орізія відрізняється яскраво вираженими статевими відмінностями. Самці зазвичай стрункіші, їх спинний та анальний плавці довгі та загострені, що робить їх більш помітними у зграйці. Тіло самок більше, з блакитним металевим відливом, плавці закруглені.
Статеве дозрівання настає приблизно в десять місяців, після чого риби здатні активно розмножуватися. У шлюбний період самці стають активнішими і демонструють свої плавці, переслідуючи самок, іноді вступають у конкуренцію коїться з іншими самцями.
Розведення японської орізії відрізняється відносною простотою і може відбуватися як у загальному акваріумі, так і спеціально підготовленому нерестовому. Нерест найчастіше відбувається вранці і має порційний характер. Самка після запліднення деякий час носить ікринки, прикріплені до анального плавця, щоб самець встиг їх запліднити. Потім вона шукає відповідні рослини з дрібним листям, такі як кабомба, роголистник або яванський мох, до яких прикріплює ікру. У середньому самка відкладає від чотирнадцяти до тридцяти ікринок на добу.

Для успішного розведення рекомендується підготувати окремий нерестовий акваріум об’ємом від двадцяти літрів із густими чагарниками дрібнолистих рослин. Температура води повинна бути в межах 25–30°С. При правильному догляді батьки зазвичай не поїдають своє потомство, особливо якщо корму достатньо, а рослини створюють укриття для мальків.
Інкубація ікри триває від одного до трьох тижнів, залежно від температури води. Після вилуплення мальки вимагають регулярних замін води та якісного стартового корму. На початковому етапі підійдуть інфузорії, «живий пил» та науплії артемії. У міру зростання можна переходити на якісні сухі корми для мальків.
Тільки покупці, які увійшли на сайт і вже купили цей товар, можуть залишати відгуки.



Відгуки
Відгуків немає, поки що.